Обираючи між прихильністю МВФ та дешевим газом, уряд України, схоже, зробив ставку на перший варіант. Відтак — будемо з кредитами і дорогим паливом.
З одного боку, це дозволить нам убезпечитися від дефолту принаймні до кінця 2018 року та більш-менш стабілізувати економіку, забезпечуючи хоча би мінімальне зростання ВВП.
З іншого — у влади є зовсім небагато часу для продукування креативних ідей на тему, як тримати у пристойних рамках інфляцію та як не розвалити комунальний сектор, уникнувши масових неплатежів.
Тариф для буржуїнів
У листопаді на 7,5% зростають ціни на газ для промисловості. У компанії «Нафтогаз України», яка оголосила про це, зазначили: запропоновані ціни на природний газ із ресурсу компанії диференційовані у залежності від обсягів закупівлі, умов оплати та стану попередніх розрахунків iз «Нафтогазом».
І зазначили, що з 1 жовтня 2015 року введено в дію Закон України «Про ринок природного газу», яким передбачено, що постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим законом.
При цьому влада запевняє: населення це подорожчання не торкатиметься. До завершення опалювального сезону.
Мабуть... Але при цьому цілком очевидно, що точка ухвалення рішення з цього питання знаходиться аж ніяк не у Києві.
А зовсім навіть iз протилежного боку від Європи, у США, де розташована штаб-квартира Міжнародного валютного фонду. Там мають зовсім іншу думку з цього питання, ніж населення України.
А тому варіант якогось «подорожчання на благо» може статися у будь-який момент, якщо Фонд зуміє достатньо відчутно натиснути на офіційний Київ.
Непрямі підтвердження цьому можна періодично почути навіть з уст представників влади.
Дожити до третього етапу
Тим часом в Україні прогнозують шалене зростання боргів за спожиті комунальні послуги. Адже реальні доходи наших співвітчизників зменшуються навіть попри усі підвищення зарплат і пенсій.
Причина — інфляція, яка давно вже вийшла за всі встановлені для неї владою береги. І, ймовірно, розповзатиметься далі.
Як один із варіантів виходу з ситуації — влада йде на монетизацію субсидій. Міністерство фінансів затвердило план, фактично розроблений для нас Світовим банком, який передбачає перехід на грошові розрахунки за субсидіями, який включатиме три етапи.
Перший етап передбачатиме монетизацію розрахунків за субсидіями на рівні підприємств — постачальників послуг.
На другому етапі — підготовка системи до проведення монетизації субсидій на рівні домогосподарств (створення необхідної інфраструктури, створення єдиного реєстру та бази даних субсидіантів і їх верифікація тощо).
На третьому етапі — монетизація субсидій на рівні домогосподарств.
Наразі ми знаходимося на початковому, тобто першому, етапі цієї реформи. З нового року буде запроваджено монетизацію субсидій на рівні постачальників цих послуг.
Замість взаєморозрахунків у схемі з’являться «живі» гроші.
За словами заступника міністра фінансів Сергія Марченка, метою цих змін є перехід на прозорі та своєчасні розрахунки «живими» грошима за субсидіями між державою та постачальниками послуг.
Після опалювального сезону 2017-2018 років планується перевести частину платежів на звичайні поточні рахунки підприємств — постачальників послуг.
Відбудеться це упродовж двох-трьох років.
Такий крок, як сподівається влада, забезпечить ще одну передумову для переходу до вільного ринку — створить можливості для підприємств, які хочуть працювати з населенням, і відкриє шлях до прямого перерахування субсидій домогосподарствам, які самостійно зможуть розраховуватися за комунальні послуги.
«Перерахування субсидії здійснюватиме безпосередньо Держказначейство без будь-яких протоколів. Субсидії перераховуватимуть за фактично спожиті енергоносії та надані послуги, що дасть змогу уникнути ситуацій, коли, наприклад, виконавці отримують більший обсяг субсидій, ніж спожили домогосподарства», — пояснив Марченко.
Платежі відбуватимуться до чітко встановленої дати — 24 числа кожного місяця.
«І при цьому виконавці послуг зможуть обирати найбільш конкурентного постачальника енергоносіїв і розраховуватися з ним «живими» грішми від субсидій», — каже заступник міністра.
І ПСГ, і ГТС
Тим часом Україна чи не вперше у своїй новітній історії впевнено, без скандалів та інтриг входить в опалювальний сезон 2017-2018 років із достатніми запасами блакитного палива.
Станом на вчорашній день у підземні газові сховища з початку «газового сезону», тобто, першого дня наповнення ПСГ — 22 березня 2017 року, було закачано 8 млрд. 850 млн. кубометрів палива.
Таким чином загальні запаси становлять 16 млрд. 950 млн. кубометрів газу.
Це суттєво більше, ніж ми мали у цей час торік, і практично дорівнює показникові, який від України вимагають Європа та Росія — задля забезпечення безперебійного транзиту нашою територією.
Хоча численні експерти вже довели, що ми виконуватимемо свої зобов’язання навіть, якщо у наших сховищах буде близько 15 млрд. кубів газу.
Отже, українські підземні газосховища заповнені на 54,7%. Їх загальна місткість становить, як відомо, майже 31 млрд. кубометрiв.
Значну частину з цих кубометрів «Нафтогаз» планує здати в оренду зацікавленим структурам із низки центральноєвропейських держав.
Перший газ на «орендних» умовах до наших ПСГ уже закачано. На черзі — інші клієнти, яким українські пропозиції є цікавими.
Адже, як відомо, Україна має у своєму розпорядженні значну кількість потужностей для зберігання газу, які ми не використовуємо, у той час як європейські держави, зокрема, екс-соціалістичного табору, навпаки, відчувають їх гострий дефіцит.
У Європі й надалi цікавляться не тільки нашими потужностями для зберігання енергоносіїв, а й транзитними продуктопроводами. Італійська компанiя і словацька Eustream готові взяти в лізинг частину української газотранспортної системи.
На думку експертів, італійсько-словацька пропозиція заслуговує на увагу, адже пропонований формат співпраці операторів газотранспортних систем не вимагає ні приватизації, ні зміни форми власності газотранспортної системи і підземних сховищ газу України.
Згода української сторони на такий варіант дозволить продовжити транспортування російського газу через вітчизняну ГТС і після закінчення десятирічного транзитного контракту, укладеного в січні 2009 року.
За інформацією джерел, спільно розроблений варіант транзиту газу через ГТС України, Словаччини та Австрії до входу в ГТС Італії запропонований на розгляд Президенту і уряду України.
Держава на Апеннінах сьогодні є найбільшим імпортером російського трубопровідного газу, який надходить туди переважно через території України та Словаччини.
Тож італійська компанія не так давно викупила 49% акцій австрійського оператора ГТС.
Отже, на думку фахівців, трубопровідний маршрут доставки російського газу через Україну, Словаччину та Австрію для Snam і трейдерів ринку Італії є поки максимально економічно виправданим і вигідним.
Виходить, Україні пропонують фактично лізинг своєї газотранспортної системи. Але головне у подібних угодах зазвичай криється у деталях, які наразі перебувають на стадії формування.
ДО ТЕМИ
Російське? А чом би й ні!
Україна може повернутися до закупівлі природного газу, видобутого у Російській Федерації. Таку ймовірність допустив віце-прем’єр України Володимир Кістіон.
«Ніколи не кажи ніколи, — заявив чиновник. — Якщо ми би перенесли точку обліку транзиту на східний кордон, такий варіант можна було би розглядати».
Зараз купувати російський газ, на його думку, було би дуже ризиковано і безвідповідально. «Безкоштовний сир буває тільки у мишоловці», — прокоментував Кістіон запитання, що російський газ є дешевшим за європейський.
І додав: «Ми можемо проаналізувати наш минулий досвід, коли нас прив’язували привабливими умовами, а потім вирішували всі питання».
