Лідера гурту «Друга ріка» Валерія Харчишина покусав собака

Їзда на велосипеді, окрім маси переваг, як то — користь для здоров’я, можливість уникати заторів та підвищена прохідність, має і свої небезпеки.

 

Одна з них — собаки, які часто сприймають велосипедиста як здобич, що намагається втекти, і вважають за честь наздогнати і вхопити за ногу.

 

Черговою жертвою такого пса став нещодавно лідер гурту «Друга ріка» Валерій Харчишин.

 

Він якраз проїжджав на велосипеді Гостомельським шосе, коли в селі Мостище (частина Гостомеля) з одного з дворів на нього накинувся пес і добряче вкусив за ногу.

 

Співак вирішив діяти за протоколом — звернутися до травмпункту за місцем проживання, аби терміново провести вакцинацію від сказу.

 

Утім у жодному травмпункті вакцини не виявилося, а Харчишину порадили забрати пса до себе, щоб протягом 10 днів спостерігати за ним: якщо не здохне, значить сказу в нього немає, а значить, і хвилюватися нічого.

 

Вилучити пса виявилося справою непростою. «Господар (синьолобий у стані загострення) пса не віддав, сказавши, що то не його, а Люби, а її нема вдома, зробив кілька конвульсивних рухів, що мали нагадувати полювання на пса, та ледь пробурмотів: «Баарсііік...» — описував у соцмережах ситуацію Валерій.

 

Викликати поліцію з першого разу теж не вдалося — «розчарування на ім’я Сирота Руслан Анатолійович», вислухавши співака, відреагував на це словами: «Ви шо хатітє, шоб ми за сабачкай бєгалі?».

 

Коли ж таки за допомогою поліції пса вдалося відловити і помістити у вольєр, він погриз проводку від поливу, а тоді перемахнув через огорожу і втік додому.

 

Зрештою, вакцину від сказу Харчишин таки знайшов. Хоча сусіди стверджують, що хвилювання марне — цей пес уже два роки живе у цих господарів і всі ці два роки тероризує перехожих, так що підозри на сказ безпідставні.

 

«Там проблема в іншому: сусіди більше п’ють, ніж їдять, тож собака перманентно голодна і перманентно зла на весь світ, особливо на рухомі предмети. А оскільки її принципово не прив’язують, то й дістається випадковим перехожим. І тут проблема не стільки в собаці, скільки у господарях», — кажуть вони.

 

А от що з цим робити — це вже зовсім інше питання. На яке важче знайти відповідь, ніж вакцину від сказу.