«В Українського інституту книги є шанс об’єднати зусилля і стати певним містком між книжковим середовищем, громадськістю та органами влади. І на моє переконання, це дійсно наша ключова функція, тому я планую, що ми будемо проводити розширені зустрічі із видавцями, з перекладачами, письменниками, бібліотекарями для того, щоб виробити спільні стратегії і зрозуміти, яку роль Інститут книги може відіграти сьогодні в Україні, які є суспільні очікування, які наші можливості. Тобто спільно виробити механізми, які допоможуть Інституту книги стати дійсно впливовим інструментом для розвитку і реформування нашого книжкового ринку», — сказала на презентації нової інституції у Києві Тетяна Терен, щойно призначена очільниця Українського інституту книги.
Закон про створення Інституту книги ухвалили майже два роки тому.
Нещодавно провели конкурс на посаду директора, в якому чесно перемогла енергійна 31-річна книголюб Тетяна Терен — журналістка, кураторка книжкових проектів та літературних програм.
Сьогодні керівниця — ще без до кінця оформлених банківсько-бухгалтерських реквізитів Інституту, без приміщення і штату. Зарплатню працівників інституції прив’язали до тарифної сітки музейників: директору нараховуватимуть 5,5 тис. грн., бухгалтеру — трохи більше 4 тис. грн., а спеціалістам — взагалі 3,6 тис.
Серед планів Тетяни Терен — координація й організація Інститутом участі України в головних книжкових форумах світу, створення нових літературних медіа: сучасного літературного журналу, каталогів з українськими новинками тощо.
Інститут книги за допомогою просування і медіа-ресурсу повинен активно пропагувати українські бібліотеки не як бібліотеки, а як сучасні культурні хаби, переконана Тетяна.
«Напрямок, який у своїй програмі я визначила як пріоритетний, пов’язаний із перекладацькою діяльністю. Він, з одного боку, пов’язаний з підтримкою перекладів в Україні, з підтримкою українських перекладачів, а з іншого — мені дуже хочеться щоб Український інститут книги підтримав закордонних перекладачів з української мови», — повідомила Тетяна Терен.
«Багато років ці люди пропагують українську літературу, українську культуру у світі, часто працюючи на волонтерських засадах, і нам дуже хочеться залучити їх у наше середовище, показати їм, що ми цінуємо їхню роботу. Я дуже сподіваюся, що ми розробимо спеціальну програму щодо цього — проведемо з’їзди і конгреси за участю цих перекладачів в Україні, зробимо цю подію щорічною. І важливим кроком є заснування премії для закордонних перекладачів».
«Інститут книги надзвичайно потрібний, як об’єднуючий центр. Сьогодні ми маємо цю інституцію, і розглядаємо її саме як інструмент формування державної політики в духовній сфері, бо це стосується не просто книги, це стосується освіти, моралі, культури, інтелекту нації та формування самої нації», — каже Олександр Афонін, президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів.
Важливо, щоб нарешті в Україні можновладці найвищого рівня і депутати зрозуміли, що книговидання і книгорозповсюдження саме української книжки — стратегічні галузі.
А панує у нас поки що «видавниче середньовіччя»: лише 30 відсотків виданих у країні книжок поширюються по всій Україні.
Без обміну ментальності через книжку довго будуватимемо єдину країну — складно не погодитися з цією тезою Олександра Афоніна.
Не ввійшло у цивізізоване русло в Україні книгорозповсюдження: купуючи на книжкових ринках видання, політики не запитують у реалізаторів, звідки їхній товар. А часто там — контрабанда.
Олександр Афонін не поділяє оптимізму тих, хто дуже радіє успіхам української книги упродовж останнього часу.
За його словами, за останні три роки у книжковій галузі не збільшувалася сума обігових грошей. Упродовж минулого року припинили існування аж 136 видавництв і лише близько 30 нарощують обсяги.
У вересні на Львівському «Форумі видавців» запланована офіційна презентація Інституту книги.
Порушуватимуть, за словами Тетяни Терен, окрім цієї, ще дві основні проблеми: закупівля книг для бібліотек та тема обмежень імпорту книг iз РФ (ігнорування владою «піратських» книжок).
Уже цього року має запрацювати перший проект Інституту книги — цифрова бібліотека. Решта — перспективні плани. Є початок — буде і продовження.
