У бою за Україну загинув фінський медик-доброволець «Сіпа»
У бою на сході України загинув фінський медик-доброволець на позивний "Сіпа". >>
Готуй віз — іде «безвіз»: які гулі можуть набити українці на поїздках до Євросоюзу
09.06.2017
Шлагбаум до Європи ось-ось відкриється. (Фото з сайта luxnet.ua.)
У ніч на 11 червня набуває чинності безвізовий режим для українців, які бажають подорожувати Європою.
Отже, ті громадяни України, які встигли отримати біометричні паспорти, можуть пакувати валізи й рушати в дорогу. Й таких охочих — чимало.
Наприклад, усього за 9 хвилин Міжнародні авіалінії України розпродали на 11 червня всі квитки на Брюссель, ще за кілька хвилин — на Вільнюс.
На наступні дати попит на квитки — не менший.
Але, щоб справді поїхати, одного лише бажання й купленого квитка замало. Що маємо знати про подорожі за «безвізом» — у нашому матеріалі.
Наука коштує, а подорожі вчать
Польське прислів’я «Наука коштує, а подорожі вчать» (Nauka kosztuje, a podroze ksztalca) стосується передусім мандрів світом і має значно ширше значення, ніж здається на перший погляд.
Адже в подорожах доведеться набити чимало гуль, аби здобути досвід закордонних поїздок та всіх пов’язаних iз цим тонкощів.
Про перелік країн, до яких можна подорожувати з новеньким біометричним паспортом, про вимогу мати відповідне запрошення від мешканця чи організації ЄС, про вимогу мати бронювання готелю і білети «туди й назад» чули всі.
Чули і про вимогу мати необхідні кошти на час подорожі.
Їх відсутність може означати, що особа не просунеться далі аеропорту чи пункту контролю на кордоні.
Кошти на проживання в різних країнах різняться, але не радикально: трохи скромніше в менш заможних країнах півдня і сходу Європи, дещо більше — в країнах Північної Європи, передусім Скандинавії.
В середньому за день перебування в ЄС потрібно мати 50 євро на добу на перші 9 днів перебування, і 65 євро на наступні.
Наявність коштів можна продемонструвати готівкою, кредитними картками чи дорожними чеками, хоча останні вже вважають пережитком минулого.
Вони можуть бути «відмазкою» для прикордонних органів контролю, але практичне значення вже фактично втратили.
Повертаючись до згаданого вище польського прислів’я, хочу наголосити, що «подорожі вчать» із польської мови можна перетлумачити і як «подорожі формують», у сенсі свідомості людини. Надання «безвізу» Україні супроводжувалось «зміїним шипінням» міських та сільських люмпенів.
З обома цими типами все зрозуміло: я нікуди не збираюсь їхати, то воно й іншим не потрібно.
Я не маю на те грошей, бо збираю їх на третій за два останні роки євроремонт, машину сину чи квартиру доньці.
Ось саме діти таких осіб і мають шанс стати іншими, ніж їхні батьки, стати не «радянським народом», а громадянами спільної Європи.
Вони неодмінно побачать і, можливо, засвоять, що в цивілізованому світі закон поважають усі члени суспільства, що влада насправді служить народу, а не своїм інтересам, що вибори насправді можуть бути чесними, що про планування міст дбають, а не віддають їх на поталу за хабарі забудовчій мафії.
А отже наші співвітчизники, які побувають «там», зможуть багато чому навчитися, а отже — змінити на краще життя своє і тих, хто зараз ніяк не збагне «навіщо нам той безвіз?».
Обережно з митником
Варто пам’ятати, що прикордонний контроль є заходом поліцейського контролю.
Жодні жарти чи зауваження при спілкуванні зі співробітниками митного чи паспортного контролю недоречні й небезпечні для вас.
Особи, які здійснюють такий контроль, навчені діяти, як машини: пряме запитання — пряма лаконічна відповідь.
Зайві зауваження чи коментарі з вашого боку можуть закінчитися погано.
Тому не варто провокувати осіб при виконанні. Хоча, звісно, в цих органах теж працюють люди, і, за бажанням, вони можуть вдатися до якихось неформальних відступів від процедури.
Минулого року під час паспортного контролю в паризькому аеропорту службовець запитав після перевірки мого паспорта: «З Києва?».
Я відповів : «Так», він натомість посміхнувся і сказав: «Слава Україні!». Було приємно.
Але якби я вигукнув йому це гасло при пред’явленні паспорта, то ситуація могла би бути не такою дружньою. Відчувайте інтуїтивно, що й коли можна собі дозволити, а що — ні.
Коли в Римі, поводься як римляни
Правила поведінки в інших країнах найкраще описує старе англійське прислів’я «Коли в Римі, поводься як римляни» (When in Rome, do as the Roman’s do).
Тобто дотримуйтесь місцевих правил і звичок, які варто засвоїти ще до поїздки, та поповнити за рахунок власного досвіду вже на місці.
Популярне в Росії та Україні прислів’я «Не лізь до чужого монастиря зі своїм статутом» цілком слушне — власні звички та уявлення про правила поведінки залиш удома.
Вади українців добре вихована людина бачить, навiть не виїжджаючи до інших країн.
Обпльовування тротуарів, кидання сміття будь-де, небажання привітатися з власниками чи касирами магазинів, випадковими людьми, з якими зустрічаєшся в ліфті чи на сходах готелю, — все це відразу ж видає вихідця з колишнього Радянського Союзу.
Не кажучи вже про інше дикунство, наприклад, жлуктити пиво над головами пасажирів громадського транспорту.
Хороших манер навчить місцева поліція. «Німецька хвиля» подала «прейскурант» для тих, хто принесе свої правила в їхній «монастир».
Суми штрафів подані для місцевих мешканців, а гості можуть додатково поплатитися відповідним штампом у закордонному паспорті чи навіть депортацією.
Вживання алкоголю у громадському та залізничному транспорті Німеччини (як і в більшості країн ЄС) заборонено.
Також у громадському транспорті та навіть туристичних автобусах не дозволяється вживати їжу, окрім прохолоджувальних напоїв.
Якщо своєю їжею чи напоями забруднити сидіння, доведеться сплатити штраф 40 євро.
Бананову шкірку, яблучний недогризок і навіть кісточки ягід не варто кидати під ноги: ризикуєте нарватися на штраф від 10 до 20 євро.
Випалити цигарку на вулиці, а потім кинути недопалок на асфальт — така витівка коштуватиме 20 євро, а викинута жувальна гумка обійдеться в 10-20 євро.
Штраф чекає і за зривання квітів у парках, на клумбах чи інших громадських місцях.
Wildpinkler — так у Німеччині називають людей, які не в силах добігти до туалету.
З такими речами краще не жартувати, адже у найгіршому випадку правопорушника можуть навіть позбавити волі до одного року.
Мінімальний штраф за хуліганство — 35 євро.
Якщо ж комусь спаде на думку справити нужду на пам’ятник, доведеться сплатити 5 тисяч євро.
Туалети — це загалом проблема для гостей у чужому місті.
В Києві безплатні громадські туалети ліквідовано як клас. У європейських містах вони є, але в незначних кількостях.
Порятунком можуть бути гіпермаркети та великі торговельні центри, де WC мають бути обов’язково.
А ще на залізничних вокзалах та автобусних станціях.
А от у вбиральні «Макдональдсу» вже потрапиш, як і в Україні, тільки за кодом, який вказаний на чеку замовлення.
Якщо не залізний — підстрахуйся
Навіть фізично здорові люди не застраховані від випадкового захворювання чи нещасного випадку, тому неодмінним документом закордонної подорожі має бути угода про медичне страхування.
Зазвичай на кордоні вимагають медичну страховку на суму не менше 30 тис. євро.
Вона має покрити послуги першої медичної допомоги та кошти на транспортування хворого на батьківщину.
Українці повинні усвідомлювати, що в Європі медичні послуги для осіб, які не мають місцевої медичної страховки, є надзвичайно дорогими.
По тонкому льоду «безвізу»
Якщо під час співбесіди під час перетину кордону буде встановлено, що подорожуючий має намір здійснювати трудову діяльність на території ЄС, то це означає, що він не підтвердив туристичну мету перебування.
Тобто таким чином порушив одну з умов безвізової подорожі. Тож заробітчанину, якого на кордоні «розкусять», доведеться повертатися в Україну.
А щоб вас не сприйняли за шукача кращого життя, важливо, щоб такі документи, як запрошення, фінансове зобов’язання запрошуючої сторони чи зворотній квиток, ви мали при собі або в ручній поклажі та самостійно пред’явили їх під час прикордонного контролю.
Насамкінець хочу наголосити: безвізовий режим не означає повну свободу чи вседозволеність.
На те він і «режим», щоб мати чіткі правила. Дотримуйтеся їх і ваша подорож до Європи буде комфортною і незабутньою. То що, поїхали?
ДО РЕЧІ
Рішення української влади видати біометричні паспорти мешканцям Криму та окупованих частин Донбасу є великою помилкою.
Президент України Петро Порошенко під час робочої поїздки на Волинь провів нараду щодо створення умов для реалізації громадянами права на безвізові поїздки до країн Євросоюзу.
Зокрема, дав вказівку на паспортизацію мешканців Криму, щоб вони змогли отримати за українськими внутрішніми паспортами закордонні.
Якщо до цього «ватники» та сепаратисти всіляко ігнорували Україну та її законодавство, то чи будуть вони законослухняними та свідомими представниками України за її кордонами?
Питання риторичне.
Саме ця категорія громадян може спричинити ситуацію, коли візовий шлагбаум ЄС закриється значно швидше, ніж піднімався.
Не виключені й цілеспрямовані провокації з боку мешканців Криму та Донбасу на зрив безвізового режиму.
