Напередодні фіналу Кубка України-2017, куди прогнозовано пробилися обидва українські флагмани, в динамівському таборі активно згадували про великого метра Лобановського та його безсмертні ідеї, які продовжують жити у футбольному світі.
За іронією долі день смерті Валерія Васильовича збiгся з днем заснування іменитого столичного клубу, тож не дивно, що в другій декаді травня в «Динамо» з ностальгією та захопленням смакують три епохальні спалахи в кар’єрі Лобановського-тренера.
Попри різні імена дійових осіб, які допомагали тренеру творити історію всі його успішні проекти, їх об’єднувала одна спільна риса — під орудою Лобановського грала команда-зірка.
Монолітне минуле
По суті, саме цей компонент був основоположним у тренерській філософії легендарного наставника — ідея монолітного колективу з безвідмовно працюючими елементами ніколи не підводила динамівського тренера, дозволивши його підопічним виграти двічі (в 1976-му та 1986-му роках) Кубок володарів кубків, Суперкубок УЄФА-1975, розбити вщент на груповому етапі Ліги чемпіонів-1997/1998 зіркову «Барселону» (за сумою двох матчів — 7:0) і в чвертьфіналі наступного розіграшу вибити на той час чинного переможця турніру — мадридський «Реал».
Проте в останні роки динамівці навіть близько нічого подібного не демонструють.
Аби в нинішньому сезоні зберегти обличчя після проваленого чемпіонату країни, де за три тури до його завершення відставання «біло-синіх» від новоспечених чемпіонів — «гірників» — сягнуло непристойних 17 пунктів, команда Сергія Реброва хотіла виграти у «Шахтаря» національний Кубок.
Але й тут на столичних футболістів чекала невдача.
Перед кубковим фіналом, який у цьому році ФФУ вирішила провести в зголоднілому за великим футболом Харкові, капітан «біло-синіх» Андрій Ярмоленко пообіцяв «померти» на футбольному полі заради перемоги над принциповим опонентом.
По суті, лише продемонструвавши позамежні можливості сили та духу в грі з сильнішим за себе суперником, динамівці могли розраховувати на успіх.
Однак перебігати, перетерпіти більш майстровитого конкурента підопічні Реброва не змогли. «Гра була рівна.
Але якщо «Шахтар» реалізував свої моменти, то ми — ні», — резюмував очільник «Динамо».
Що вдієш, утім без вогника та завзяття подібного роду протистояння не виграються. Намагаючись перед фіналом КУ підняти нинішньому поколінню динамівців бойовий дух, зірка «Динамо» 1980-х років Ігор Бєланов попросив столичних футболістів згадати, честь якого клубу вони захищають.
Однак побачити в середу на харківському «Металісті» давно забутий динамівський «драйв», тотальну боротьбу в їхньому виконанні, відданість клубним ідеалам не судилося.
Хтось заперечить, мовляв, раніше київське «Динамо» було, по суті, збірною України (УРСР), де грали кращі представники дніпропетровської, луганської, донецької, одеської, закарпатської, львівської та столичної футбольних шкіл (коли ж Радянський Союз розвалився, динамівській клуб можна було назвати збірною СНД).
Сьогодні ж слід визнати, що можливостей залучати та утримувати на своїй орбіті кращих вітчизняних футболістів у «біло-синіх» немає.
Хай там як, а статистика свідчить: «Динамо» залишається найпопулярнішим футбольним брендом в Україні.
От тільки магніти, котрі приваблюють футболістів до клубу, а вболівальників — на трибуни, родом із минулого.
А, як показує досвід нинішнього сезону, в котрому динамівська молодь не змогла дати гідний опір своєму головному конкуренту на внутрішній арені, для успішного сьогодення здобутки минулого є абсолютно недієвими речами.
Та й, загалом, новій генерації динамівських фанів потрібні свої кумири.
Ті самi виконавці, котрі нещодавно, у сезонах 2014/2015 та 2015/2016 років, допомагали «Динамо» виграти 13-те та 14-те за ліком чемпіонство, — легіонери з іменем: Ленс, Мбокані, Тремулінас, Велозу, Драгович, Теодорчик, а також клубні ветерани: Шовковський та Гусєв — перебувають поза київським клубом. Ярмоленко ж, як-то кажуть, один у полі не воїн.
Фінальний акорд
У якійсь мірі свою останню невдачу в українському «класико» динамівці можуть списати на головного арбітра матчу Костянтина Труханова, котрий, за словами Сергія Реброва, демонстрував у фіналі Кубка щодо «Динамо» упереджене ставлення.
Коли на 8-й хвилині гри він призначив у ворота Максима Коваля вельми спірний пенальті (підстава — м’яч, що не рухався в напрямку воріт, потрапив у руку динамівця Пантича, котрий перебував до «шкіряного» спиною), подумалося, що футбольний вечір у Харкові пройде за «сценарієм» колишнього віце-президента ужгородської «Говерли» Олександра Шуфрича, котрий, почувши прізвище арбітра фіналу КУ, порадив уболівальникам чекати «шоу».
Реалізував би Марлос одинадцятиметровий, думається, після поєдинку точно б говорили, що суддя зламав гру.
Однак, безвідповідально виконавши удар (у знущальному стилі — «черпачком»), і влучивши у поперечину, бразильський «гірник» зберіг у матчі інтригу, залишив, так би мовити, право визначення володаря Кубка безпосереднім учасникам «класичного» українського протистояння.
А свій гол на колись рідному для себе стадіоні екс-футболіст «Металіста» таки забив, коли дальнім ударом на 80-й хвилині матчу пробив точнісінько у верхній кут динамівських воріт, принісши таким чином «Шахтарю», загалом, 11-й Кубок країни.
Стільки ж само трофеїв має й «Динамо».
Щодо «золотих дублів», яких завдяки перемогам у поточному чемпіонаті та кубку країни у донецького гранда стало шість, то в цьому плані «гірники» поступаються «Динамо» двома успішними сезонами.
Вочевидь подвійна невдача змусить президента «біло-синіх» Ігоря Суркіса робити серйозні висновки.
Раніше афішувалося, що обговоренням питання подальшого майбутнього Сергія Реброва на тренерському посту наставник та власник клубу займуться по завершенні сезону, який фінішує через два тижні.
Однак після фіаско в фіналі Кубка динамівський очільник заявив, що його доля в рідному клубі вирішиться найближчими днями.
Вітчизняний футбольний агент В’ячеслав Заховайло на своїй сторінці у «Фейсбуці» вже написав:
«Крапку поставлено. Сподіваюся, що Ребров попрощається красиво. А куди він піде? Не буду ділитися неофіційною інформацією».
Варто нагадати, що кар’єра Реброва як офіційно затвердженого головного тренера «Динамо» розпочалася після того, як під його керівництвом «біло-сині» виграли у «Шахтаря» фінал Кубка країни-2014. Історія, як-то кажуть, має схильність до повторення.
А що стосується португальського наставника «Шахтаря» Пауло Фонсеки, то в своєму дебютному сезоні, який розпочався з поразки «Динамо» (за пенальті) в Суперкубку країни, йому вдався золотий «дубль»!
ТАБЛО
Кубок України. Фінал.
«Шахтар» — «Динамо» — 1:0
Гол: Марлос, 80
Нереалізоване пенальті: Марлос, 8
«Ш»: П’ятов, Срна, Кучер, Ракицький, Ісмаїлі, Степаненко, Коваленко (Малишев, 84), Марлос, Тайсон, Бернард (Зубков, 90+1), Феррейра (Ордець, 90+3)
«Д»: Коваль, Пантич, Кадар (Циганков, 84), Віда, Морозюк, Шепелєв, Сидорчук (Рибалка, 67), Антунеш, Ярмоленко, Гармаш, Бесєдін
Харків, стадіон «Металіст», 30000 глядачів
Суддя — Труханов (Харків)
