Сюрприз: у середині квітня в столиці України відкрився заклад під назвою «Будинок вільної Росії».
«Дивна річ: вільної Росії нема, а дім є», — жартували з цього приводу в мережах.
А ще запитували: «Друзі, а ви не могли б будувати вашу вільну Росію десь у самій Росії?».
Мабуть, що ні. Адже недарма частинка Росії перемістилася на схили Дніпра.
Чому саме ця країна і чому саме до нас — питання, мабуть, риторичне.
Ми завжди дуже подобалися нашим північним сусідам — настільки, що це завжди провокувало вторгнення.
Хоча б у такому міні-форматі.
А ми до вас в ранковий час
До «Будинку вільної Росії» увійшли представники російської діаспори в Україні, а також українські громадські діячі та журналісти.
Заклад позиціонує себе як «альтернативне посольство російського громадянського суспільства в Україні» та відкриту платформу «для діалогу і досліджень сучасної Росії та її впливу на міжнародну спільноту, російсько-українських відносин, конфлікту на Донбасі і анексії Криму».
Очікують, що незабаром до «Будинку» переїде гуманітарний інфопроект Emigrussia.org, а також проект «Свобода слова», який сприяє надсиланню листів політв’язням у Росії.
Іще трохи офіціозу: до громадської ради «Будинку» увійшли журналіст Євген Кисельов; керівник проеку «КримЅОЅ» кримчанка Таміла Ташева; журналіст «Громадського» Катерина Сергацкова; політичний аналітик Андрій Круглашов; керівник Міжнародної Гельсінської Асоціації Данило Мещеряков, головний редактор The Odessa Review Владислав Давидзон, а також інші медійники та громадські діячі.
Впадає в око слово «конфлікт», вжитий у контексті розв’язаної Росією війни на Донбасі.
Проте засновники «Будинку» жодного когнітивного дисонансу з цього приводу, мабуть, не відчувають.
«Ми говоримо про «Будинок вільної Росії» як про майданчик спілкування всіх адекватних людей як в Україні, так і в Росії, — розповідає Таміла Ташева.
— Для мене, наприклад, «Будинок вільної Росії» — це можливість працювати в тому числі з правозахисниками, адвокатами, з усіма тими людьми, які працюють із темою Криму, які, звичайно ж, не визнають незаконої анексії Російською Федерацією. Це хороша можливість для діалогу, для обміну досвідом».
А діалог тим часом відбуватиметься на кошти західних грантодавців.
«У нас європейські донори. Ми не збираємось отримувати гроші від Російської Фередації. З European Endowment for Democracy ми домовились про виділення базового фінансування. У подальшому ми будемо займатись активним пошуком додаткового фінансування», — говорить директор «Будинку» Григорій Фролов.
Чутки про те, що «Будинок вільної Росії» пов’язаний з російським підприємцем Михайлом Ходорковським, Фролов прокоментував так: «Ходорковський і його организації не фінансують жоден із наших проектів».
Він додав, що поширив цю інформацію Айдер Муждабаєв (російський журналіст кримськотатарського походження) і це його особисте припущення.
Троянський кінь порційно
Айдер Муждабаєв відразу після відкриття «Будинку» дійсно написав у «Фейсбуці», що за організацією стоїть Ходорковський.
Це й викликало хвилю диспутів, адже Ходорковський відомий своєю псевдоопозиційністю до Кремля та визнанням окупованого Криму російським.
Хоча самі учасники «Будинку вільної Росії» стверджують, що абсолютно не підтримують захоплення Росією півострова. Проте сумніви у чистоті їхніх намірів залишаються.
Ось що каже з цього приводу російський політичний емігрант Руслан Ганєєв:
«Будинок вільної Росії» можна відкрити. Було б не погано ще знайти вільних росіян. Для громадян Росії передбачено кримінальну відповідальність за публічне визнання анексії Криму незаконною. Тобто якщо ви в Росії говорите, що Крим анексували незаконно, що Росія веде війну на території України, вам загрожує п’ять років позбавлення волі. Жоден із цих людей із «Будинку вільної Росії» не говорить про анексію», — запевняє Ганєєв.
Він переконаний, що у час, коли йде війна, для себе потрібно чітко вибирати сторону.
«Не можна під час війни перебувати над сутичкою, це неможливо. А ці люди стверджують, що вони можуть перебувати над сутичкою», — говорить Ганєєв.
На його думку, для того, щоб росіянин міг перебувати в Україні, йому обов’язково потрібно підписуватися під основними постулатами нашої держави.
А саме під тим, «що Росія — агресор, що йде війна, що є анексія Криму, є окупація Донецької і Луганської області, і це незаконно. Якщо ви цього не стверджуєте, то вам в Україні точно робити нічого», — каже Ганєєв.
Ще одна реакція надійшла з боку російських політичних біженців і опозиціонерів, чий відкритий лист опублікувала на своїй ФБ-сторінці координатор «Автомайдану» Катерина Кувіта.
Вона повідомила, що нещодавнє відкриття у Києві «Будинку вільної Росії», який позиціонує себе осередком розвитку демократії та місцем координації опозиційних сил, насправді не має жодного відношення до справжніх політичних утікачів з РФ. А у згаданому вище відкритому листі від росіян ідеться про таке:
«Ми, політичні біженці та опозиціонери з Росії, які живуть в Україні, обурені діяльністю організації EmigRussia і відкриттям творцями цієї організації «Будинку вільної Росії» в Києві. Ми вважаємо недоцільним і небезпечним створення будь-яких політичних проектів, орієнтованих на «російську діаспору» і «російську політичну еміграцію» в Україні», — зазначається в листі.
«Ми публічно відмежовуємося від творців «Будинку» і заявляємо, що він не представляє російських політичних емігрантів. Справа в тому, що ніякої «російської діаспори» в Україні немає, і в ній немає ніякої потреби. Заснування російського «Будинку» бачиться нам, як мінімум, абсолютною безтактністю по відношенню до воюючого українського народу. І одночасно — провокацією проти невеликої кількості біженців-опозиціонерів із Росії, спробою взяти їх під контроль, а незгодних — виставити в непривабливому світлі», — додали автори листа.
Тим часом з’ясувалося, що подібний проект EmigRussia реалізує й у Польщі, під назвою Za wolna Rosje.
На своєму сайті польська філія проекту, зокрема, називає своєю метою сприяння співробітництву «між російським демократичним рухом і польським громадянським суспільством та зміцненням відносин із групами вільних росіян в інших європейських країнах».
Словом, справа формування та зміцнення російської діаспори в інших країнах поставлена на потік.
Утім, з одного боку, «Будинок вільної Росії» поки не скомпрометував себе колаборацією з однозначно негативними персонажами з числа московської правлячої верхівки.
У нього на це, передусім, іще не було часу. Але, з іншого боку, не зрозуміло от що: чому грантові гроші йдуть на подібного роду «діалоги» та «дискусії», а не на допомогу українській армії?
Армії, яка зброєю і життям військових, а не виступами перед громадськістю стоїть на захисті інтересів європейської демократії і, нарешті, тих же росіян, які знайшли притулок в Україні.
Здається, що після провалу проекту «Новоросія» дехто придумав нову стратегію: доводити всім і вся, що українці та росіяни — все-таки браття, яким є про що потеревенити за філіжанкою кави й засудити політиків, чиї дії призвели до «конфлікту» на Донбасі.
Так це чи ні — покаже найближчий час, та в кожному разі не можна не погодитися з тими, хто каже: хай би росіяни будували «правильну» Росію у себе, а ми Україну — у себе. І все це — не перетинаючи кордонів.
