Земля на продаж: чому прихильники ринкових відносин гальмують торгівлю сільгоспугіддями

Підсумковий етап земельної реформи — визнання права вільно продавати землю сільськогосподарського призначення — завис у повітрі.

 

На рівні офіційної влади заклики зняти мораторій на продаж сільгоспугідь звучать, як запуск цивілізованих ринкових відносин.

 

Тим часом за лаштунками, використовуючи доступ до інформації щодо прав земельної власності, придворні «орендарі»- посередники дерибанять ту землю, сконцентровуючи в руках корупціонерів поки що офіційно не продані наділи.

 

За що ж насправді ламають списи реформатори навколо не до кінця розділеного земельного пирога?

 

В цьому й намагалися розібратися ініціатори і учасники Земельного форуму, який відбувся наприкінці минулого тижня у Києві.

 

«У багатьох напрямах ми пройшли точки неповернення. Ми не зможемо будувати кораблі у найближчі 20 років. Через три роки ми не зможемо будувати сучасні літаки. За п’ять років ми втратимо космічну галузь. За той же час ми втратимо селекцію ячменю. Це наша реальність. Питання зараз не звучить так: продавати чи не продавати землю. Питання стоїть інакше: чи вкрадуть землю, як вкрали промисловість, — нагадав у своєму виступі на форумі голова Аграрної партії України Віталій Скоцик, зауважуючи, що нинішній парламент нездатний провести земельну реформу, бо зацікавлений у крадіжці земель.

 

— Є цинічна група ділків, які хочуть пограбувати людей. Їм допомагатиме і світове лобі, яке ласо дивиться на Україну як на ресурс для свого майбутнього життя. За висновками ООН, у найближчі роки попит на продовольство зросте на 65  відсотків. Це добре розуміють політики, що засіли у парламенті. З 2014 року у Верховній Раді блукає закон, який мав передати землі за межами територіальної громади самим громадам. Але у депутатів нема на нього часу.

 

Державною землею, а сьогодні це 18,5 мільйона гектарів, володіє корупційний спрут Держгеокадастру. Депутати вважають, що земля — це їхня приватна власність, з якою вони мають право робити, що хочуть. Тому від них не варто чекати реформи. В Україні, де падає економіка, ця купка шахраїв не дасть українцям стати заможними. Спочатку доб’ють цінами, тарифами, тотальною бідністю, а тоді запропонують продати землю. Тому ми повинні запропонувати рішення в інтересах людей, в інтересах громад, в інтересах України. Мільйони українців мають вийти на вулиці і сказати: «Не дамо вкрасти землю!». Інакше не буде України», — сказав Віталій Скоцик, звертаючись до учасників форуму.

Ті, хто не в теорії, а на практиці має справу iз землею, як виробничим ресурсом, з людьми, які створюють на ній національний валовий продукт, занепокоєні таємним і явним продовженням гібридних земельних воєн не менше, ніж підлою війною на Донбасі.

 

На думку фермера з Черкащини Валерія Перепелиці, подолати корупцію в Держгеокадастрі сьогодні можна, лише ліквідувавши цю наскрізь пронизану вірусом брехні і бюрократичних пасток структуру.

 

Депутат Чернігівської облради Арсеній Дідур нагадав депутатам, які хочуть торпедувати мораторій на продаж сільгоспугідь із допомогою Конституційного Суду, про уроки Януковича, котрий за допомогою цього органу узурпував владу.

 

Науковець Віталій Данкевич презентував результати масштабного соціологічного дослідження, які свідчать, що власники паїв, яких уже котрий рік мордують офіційні інстанції, плутаючи і «гублячи» документи, панічно бояться скасування мораторію на продаж сільгоспугідь.

 

Учасники процесу земельних реформацій явно розділилися на прихильників негайного скасування мораторію на вільний продаж сільгоспугідь та тих, хто відстоює зважений підхід, що враховує тяжку ситуацію в країні та намагається поєднати у своїй моделі інтереси держави, виробників, громад, власників землі.

 

До першої категорії належить чиновництво, частина депутатського корпусу, яка роками вибудовувала відповідні прихватизаційні схеми, менеджмент великого аграрного бізнесу з часткою іноземного капіталу та паркетні експерти, а до другої — науковці-практики,  керівники середніх та малих аграрних формувань, більшість власників паїв.

 

На Земельному форумі оголоси­ли за­гальнонаціональний збір підписів, щоб, згідно з 13 статтею Конституції України, ініціювати Всеукраїнський референдум для недопущення впровадження купівлі-продажу землі доти, поки не будуть створені для цього належні умови.

 

«Цей захід — підсумок усіх форумів, які відбулися в регіонах, — каже лідер аграріїв Віталій Скоцик. — Завдяки їм дванадцять кроків, які ми виносили на розгляд, були суттєво доповнені. Ключове завдання: зібрати підписи, які мають вимірюватися мільйонами, і це буде показник того, наскільки український народ готовий будувати свою дер­жаву і боротися за майбутнє своїх дітей»

Доктор економічних наук Ольга Ходаківська презентувала напрацювання експерної групи з пропозиціями аграріїв з приводу земельної реформи останніх п’ятнадцяти років. «Земельна реформа не повинна бути самоціллю, а має ставити перед собою конкретні завдання, — заявила Ходаківська.

 

— Головна з них — збереження українського села. А з неї випливають і сталий розвиток сільських територій та місцевих громад, і створення належних умов для розвитку фермерських господарств, і ефективне управління земельними ресурсами, і гарантування права власності на землю».

 

Відповідно до цих цілей аграрії запропонували кроки, які мають передувати земельній реформі.

 

Крок перший: розробити прийнятну модель земельних відносин, яка відповідатиме загальнонаціональним інтересам.

 

Другий: прийняття загальнодержавних та регіональних програм із підтримки розвитку фермерських господарств, малих та середніх підприємств, обслуговуючої кооперації шляхом гарантування доступу до земельних та дешевих довгострокових фінансових ресурсів, розбудови глибокої переробки, збутової мережі, у тому числі  структур для виходу на зовнішні ринки.

 

Третій: запровадження єдиного податку, який справлятиметься з одиниці земельної площі і не змінюватиметься протягом тривалого періоду.

 

Четвертий: запровадження дієвого механізму консолідації земель, який полягатиме в їх об’єднанні, обміні, зміні меж, тощо.

 

П’ятий: гарантування переважного права орендарям-фермерам на продовження договору оренди земель державної власності без процедури участі в земельних аукціонах.

 

Шостий: добитися передачі права розпорядження землями за межами населених пунктів від органів Держгеокадастру до територіальних громад, що сприятиме зміцненню фінансової основи місцевого самоврядування.

 

Сьомий: гарантування прав власності на землю, створення правових механізмів для цього.

 

Восьмий: ефективне управління земельними ресурсами, забезпечення сталого користування та їх екологізації, для цього аграрії наполягають  на проведенні інвентаризації земель за формами власності і суб’єктами господарювання.

 

Ольга Ходаківська навела такий приклад. За відомостями Держгеокадастру, дані про 61 адміністративний район, які внесені до Земельного кадастру, значно перевищують площі цих територій, що свідчить про те, що у нас одні й ті ж земельні ділянки можуть належати двом або й трьом власникам.

 

Дев’ятий: формування резервного фонду земель, який має становити не менше 10 відсотків площ, що розташованi в межах територіальної громади з чітким розподілом повноважень щодо розпорядження ними між органами державної влади та місцевого самоврядування.

 

Десятий: сформувати відкритий реєстр власників і орендарів земель сільськогосподарського призначення, врегулювати правовий режим невитребуваних паїв та земель колективної власності.

 

Одинадцятий: усу­нення помилок у роботі Держгеока­дастру, які полягають у повільному наповненні кадастрової системи, накладенні меж суміжних ділянок, невідповідності системи земельних координат.

 

Дванадцятий: заснування Земельного банку, створення Державного земельного фонду, який має управляти земельними ресурсами, контролювати їхній обіг та раціональне використання, моніторити ціни та рівень орендної плати, протидіяти земельному рейдерству.

 

Ця інституція могла б викуповувати земельні ділянки в тих осіб, які не мають спадкоємців; надати можливість фермерам, які тривалий час орендують земельні ділянки державної власності, викупити ці ділянки на умовах відстрочення платежу. 

 

РЕЗОЛЮЦІЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ФОРУМУ

• До ключових проблем, що заважають цивілізованому розвитку земельних відносин, належать:
•  
• Двозначність сучасної земельної політики. Попри публічні заяви про передачу прав розпоряджатися державними землями громадам головним розпорядником дотепер залишається Держгеокадастр та його територіальні органи. Блокуються законодавчі зміни, покликані розширити права громад у галузі користування землею.
•  
• Забюрократизована та корумпована система з оформлення дозвільних документів, пов’язаних із правом власності та орендою землі. Уся система розгляду звернень у Держгеокадастрі штучно спрямована на порушення земельних прав громадян, паперову тяганину та примус до хабарів.
•  
• Зволікання щодо розв’язання існуючих проблем із Державним земельним кадастром. Має місце повільне наповнення національної кадастрової системи відомостями про земельні ділянки, накладення меж суміжних територій, межові спори, невідповідність наявних систем координат тощо.
•  
• Неврегульованість проблем щодо невитребуваних земельних часток (паїв), черезсмужжя, дрібноконтурності земель колективної власності, управління землями сільськогосподарського призначення державної власності.
•  
• Блокування проведення належної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення. У різних документах по-різному зафіксовано приналежність певних ділянок до тих чи інших районів. Таких «спірних земель» між районами може бути від 2 до 5 тисяч га, що створює широкі можливості для рейдерства.
•  
• Відсутність єдиного бачення земельної реформи, яка б ураховувала інтереси народу України, який є головним власником землі, згідно з Конституцією, та Української держави і українських громад.
•  
• В Україні процвітає тіньовий ринок земель до якого мають доступ винятково великі агрохолдинги та олігархи. Господар, який роками працює на землі, не має повноцінних прав, його знищують. 
• Тисячі людей втрачають роботу і свою власність.