Британець Маркус Сміт пішки прийшов до Ужгорода з Будапешта та мобілізувався до ЗСУ
Громадянин Великої Британії Маркус Сміт пішки пройшов понад 300 кілометрів за 8 днів, 6 годин, 36 хвилин і 14 секунд. >>
Винне відродження: Закарпаття повертає собі звання виноробного краю
22.02.2017
Без гостинців із фестивалю ніхто не повертався.
Традиційний фестиваль «Червене вино» в Мукачевому нинішньої зими проходив уже всімнадцяте.
Міський парк «Перемога» підготувався до свята прикрашеними і підсвіченими смереками, двома сценами, де одні мистецькі колективи змінювалися наступними.
А приємною новацією нинішнього року стали десятки симпатичних дерев’яних торгових яток-хатинок, де пропонували свою продукцію господарі свята — винороби, а разом з ними і бджолярі, сировари, пекарі, народні умільці...
Представили навіть сучасні досягнення енергетиків — зручні мобільні конструкції для обігріву саме отаких масових гулянь.
Фестивалять усі
У Мукачевому в тижні фестивалю вина з певної пори почали проводити ще й міжнародний шаховий турнір, змагання баскетболістів.
Цього року більше двохсот юних учасників з’їхалися також на Всеукраїнський дитячо-юнацький фестиваль естрадної пісні, на фестиваль колядницьких колективів «Котилася торба» та показові виступи малюків дошкільних навчальних закладів — «Коляд-коляд-колядниця...».
Тому традиційні ярмаркові розваги виноробів Закарпаття почали обростати цікавими культурно-мистецими та спортивними програмами, у яких могли взяти участь як місцеві мешканці, так і відвідувачі фестивалю.
Окрім різноманіття вин, на цьогорічному святі ми залюбки дегустували ще й суто закарпатські страви: пікницю, гурку, картоплю по-домашньому, баники, бограч-гуляш, кремзлики...
Тут можна побачити і поросяток на вертелі, і цілих свинок, обгорнутих у фольгу, яких підсмалюють годинами, аби отримати особливий смак — за рецептом «пацування», як пояснили мені місцеві кухарі.
А в неймовірного обсягу посуді варилися традиційні глінтвейн і медовуха...
Міжнародна конференція «Аромат виноробних традицій Закарпаття та Європи» в рамках ХХІІ Міжнародного фестивалю-конкурсу «Червене вино- 2017» — головний представницький захід усіх виноградарських фестивалів.
Цю спеціалізовану науково-практичну конференцію вже вп’яте проводили за участю почесних гостей з-за кордону, виноробів та сомельє Угорщини, Австрії, Словаччини...
Конкуренція — рушій прогресу
Фестиваль-конкурс «Червене вино», започаткований у 1995 році, щозими збирає величезну кількість мешканців та гостей з усіх куточків України та зарубіжжя.
Кращих серед виноробів-аматорів визначає професійне журі. Вина-переможці обираються у номінаціях: «найкраще червоне вино (сухе)», «найкраще фестивальне вино (купажоване)» та «вино міського голови».
Переможців нагороджують дипломами та цінними подарунками. Учасники фестивалю дуже цінують ці відзнаки та дипломи, тому щороку їх більшає, а будиночки, де презентують аматорські вина, обов’язково прикрашають цими нагородами.
Один iз відомих сучасних виноробів Закарпаття, Олександр Ковач, — керівник асоціації виноробів, у якій уже налічується 50 членів, каже, що саме перша його участь у цьому фестивалі в далекому 1997 році дала стимули і поштовх до розвитку його бізнесу саме в цій царині.
Зараз він експериментує з ігристим вином, виготовленим за класичною технологією.
На нинішньому фестивалі Ковач презентував вино «Ужгород» (брют), а наступної зими обіцяє представити ігристе вино-шампанське-мускатне.
Очільник асоціації виноробів розповів, що винороби Закарпаття активно почали працювати над авторськими винами і вже можна порадіти першим успішним результатам.
Утiм є обставини, які значно гальмують їхню роботу: в Україні досі потрібно зібрати по різних чиновних інстанціях неймовірну кількість дозвільних документів для отримання сертифікації виноробної продукції.
А на додачу вимагають іще й купу різноманітних ліцензій: від первинної, вторинної, оптової і роздрібної — до атестації і сертифікації виробника.
Олександр Ковач сподівається, що принаймні недавно прийнятий закон про скасування оптового ліцензування дещо змінить ситуацію на краще.
І чужого научаймось
Представник Neusiedl am See з Австрії у доповіді «Австрійське винне чудо: особливості маркетингу і співпраці виноробів і влади в Бургенленді» розповів, які ще 1985 року в цій країні спалахнув «винний скандал».
Він призвів до жорстких нововведень в австрійському законодавстві, що змінили стратегію розвитку цього виробництва і від широкого випуску масової продукції австрійські винороби перейшли до виготовлення якісних вин у значно меншій кількості.
Стандарт виноробства став державним стандартом, тому австрійські вина є гарантовано якісними і високо цінуються на міжнародних ринках.
На кришечці кожної пляшки є прапор держави — бандероль, яка свідчить, що вино пройшло офіційну сертифікацію.
На питання, чи можна обійтись без прапора Австрії на продукті виноробів, доповідач відповів: «Виноград виріс не в повітрі, — на землях Австрії...»
Цікаво було дізнатися про досвід створення торгової марки власного вина однією з невеликих австрійських сімейних компаній.
Щороку до співпраці сім’я виноробів залучає додатково три-п’ять сезонних помічників, фаховість яких вони дуже цінують.
На 11 гектарах виноградників вони вручну збирають увесь виноград, слідкуючи, щоб кожне гроно максимально достигало природним шляхом, під сонцем.
П’ятдесят відсотків готової сімейної продукції реалізується саме в Австрії, ще двадцять п’ять — у Швейцарії, інша частина — в Німеччині, Бельгії, Польщі та інщих європейських країнах.
Радник МЗС Угорщини з питань протоколу та гастрономії, сомельє Хелга Галл, яка вже втретє приїздить на спеціалізовані конференції в Мукачеве, презентувала кращі вина цієї країни.
Вона повідомила, що Угорщина відкрила майже півтори сотні дипломатичних представництв і скрізь проводить фахові консультації для виноробів.
22 винні регіони сусідньої Угорщини охоче діляться історiєю створення найкращих вин країни.
До речі, уславлений Токайський регіон закритий для сторонніх відвідувачів. Здійснюють суворий державний контроль за якістю виноробної продукції — і це не обговорюється.
Цінують не кількість, а якість виробленої продукції, бо угорські вина — визнана візитка країни.
В Угорщині дуже серйозно ставляться й до освіти молодого покоління стосовно «культури пиття»: відкрили навіть спеціальні винні бари, де молодь має можливість продегустувати дорогі вина в мінімальних дозах, аби не привчалася до купівлі дешевих неякісних вин у великій тарі.
На перетині історії
Як відомо, для вдосконалення виноградарства у Закарпатськім краї 1254 року угорський король Бейла ІV запросив німецьких та італійських виноградарів і виноробів (вінцлерів).
І надав можливість колоністам і місцевому населенню вільно закладати виноградники, виготовляти і продавати вино, звільнивши їх на десять років від податків і церковної десятини.
Це сприяло інтенсивному розвитку галузі й упродовж багатьох століть вина Закарпаття експортували в Пруссію, Польщу, Росію. Особливо цінували середнянські вина.
Із ХІХ століття закарпатське виноградарство розвивалося під впливом традицій виробства Франції, Італії, Німеччини, звiдки завозили садівний матеріал, запозичували агротехніку.
У радянські часи, зокрема у 1960 році, виноградники (без індивідуального сектору) займали тут площу 14, 5 тисячі гектарів, чого раніше не могли собі уявити найсміливіші прихильники галузі.
Але вже через два десятиліття, від початку сумнозвісної антиалкогольної кампанії, території закарпатських виноградників зменшилися на 10 тисяч гектарів і почали занепадати...
Сьогодні в Закарпатті активно розвивається приватне виноградарство та виноробство. Винороби краю розширюють нові насадження та працюють над створенням авторських вин.
І саме такі цікаві форуми-фестивалі дають їм можливість презентувати свої напрацювання, обмінюватись досвідом і укладати довгострокові угоди, відроджуючи найкращі традиції виноградарства, зароджені на перехресті народів та епох.
