Сумні роковини розстрілів майданівців у центрі столиці знову винесли на гребінь суспільної думки риторичне питання «чи ж за це ми боролися»?
Саме крізь призму цього питання останні дні оцінюються всі кроки і заяви наших політиків.
Утім учорашнє засідання і Верховної Ради, і Кабінету Міністрів свідчить про те, що посадовці прагнуть не відкритого діалогу з людьми, щоб пояснити логіку своїх дій, а вгамування пристрастей і повернення до звичного стилю роботи.
І водночас кожен політик намагається використати момент соціальної напруги для власних дивідендів.
Торгувати чи ні?
«Скажіть, будь ласка, а під Верховною Радою буде де припаркувати автомобіль?» — «Поки що так, але поспішай, бо скоро не буде».
Такі запитання, які зранку з’явилися у соцмережах, засвідчили, що з нагоди робочого тижня в парламенті тут готується якась акція.
І справді — кілька сотень людей, організованих ініціаторами Штабу блокади торгівлі з окупованими територіями за підтримки депутатів «Самопомочі» та активістів «Укропу», зібралися біля Верховної Ради, щоб закликати депутатів підтримати Закон про окуповані території.
Сам законопроект представив лідер фракції «Самопомочі» Олег Березюк, заявивши, що він складений за аналогом ситуації з Кримом, куди заборонені поїздки українських міністрів, народних депутатів та інших чиновників, які мають доступ до державної таємниці.
Олег Березюк закликав депутатів уже цього четверга внести до порядку денного і розглянути цей законопроект.
Утiм сподіватися на оперативне вирішення цього питання, навіть під тиском вулиці, не випадає.
Хоча б з огляду на те, що альтернативний законопроект розробляє і готується внести до парламенту народний депутат від БПП Мустафа Найєм.
У його законопроекті в центрі уваги є не стільки економічні, скільки правові відносини між «великою землею» і окупованими територіями.
А оскільки консультацій між двома групами не спостерігається, швидше за все, кожна з фракцій і груп відстоюватиме власну позицію, а за такого підходу жоден із законопроектів не має шансу отримати достатню кількість голосів, тим більше що Опоблок та інші «опозиціонери» за них просто не голосуватимуть.
Не бачить альтернативи торгівлі з Донбасом і Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.
На вчорашньому засіданні уряду він укотре заявив, що донецький антрацит — найдешевший, а без нього Україна щонайменше років три ніяк не обійдеться.
В іншому разі він прозоро натякнув, що всі видатки ляжуть знову на кишені споживачів, бо держава не збирається дотувати вугільну промисловість.
Без імунітету, але з мандатом
У самій Верховній Раді учора більше переймалися робочими моментами.
Депутати з другої спроби (два тижні тому їм це не вдалося) таки затвердили порядок денний шостої сесії парламенту.
До неї включено 3200 законопроектів, які депутати мають розглянути до липня цього року.
Також депутати позбавили депутатського мандата Олексія Савченка, обраного головою Миколаївської облдержадміністрації, та прийняли присягу Федора Бендюженка, який поповнив лави «Народного фронту» замість померлого Петра Ваната.
Бендюженко був 80-м номером у списках «Народного фронту» і до обрання обіймав посаду начальника управління контролю за виконанням рішень Державної виконавчої служби.
Утiм увага і журналістів, і громадськості була прикута до тезки голови Миколаївської ОДА Надії Савченко, яка зранку розмістила на своїй сторінці у «Фейсбуці» заяву про те, що вона просить Верховну Раду позбавити її депутатського імунітету.
«Третя рiчниця Майдану. Настав час полiтикам виконувати свої обiцянки без третього Майдану! Виконання першої обiцянки: я вiдмовляюся вiд депутатської недоторканностi. Закликаю всiх народних депутатiв України, Президента України та українських суддiв зробити те саме», — написала вона, а в кулуарах під час спілкування з журналістами додала:
«Це нонсенс, такого немає ніде у світі, тільки в пострадянському просторі, щоб депутати так захищали себе від народу. Я цього не боюся, бо вважаю, що депутати мають ходити по землі, а не стояти на трибуні чи літати в небесах».
Що ж до депутатського мандата, то Надія Савченко заявила, що відмовлятися від нього не збирається. «Мене сюди поставили, і я буду це тягнути, буду працювати, хоч би як мені ця робота не подобалася», — зазначила вона.
Щоправда, заява Надії Савченко так і залишилася заявою.
Як пояснили парламентські експерти, у Верховній Раді наразі немає механізму зняття депутатського імунітету ні індивідуального, ні колективного — лише згода Верховної Ради на притягнення до відповідальності за поданням силових структур.
Відповідний законопроект, який стосувався, щоправда, і народних депутатів, і суддів, застряг у коридорах парламенту через різний правовий статус суддів і депутатів. А нового, лише «депутатського» ніхто писати не поспішає.
Отримав продовження і скандал навколо екс-радикала Андрія Артеменка.
За рішенням РПЛ, було оголошено про виключення його з фракції за передачу колишньому раднику президента Дональда Трампа Майклу Флінну, про що повідомила газета «Нью-Йорк Таймс», свого плану врегулювання стосунків між Україною та Росію, який, зокрема, передбачав здачу Україною Криму «на 50 чи 100 років в оренду» Росії.
Останнє обурило лідерів кримських татар Рефата Чубарова та Мустафу Джемільова, які заявили, що вбачають у цьому кроці ознаки державної зради і закликали Генеральну прокуратуру зайнятися цим питанням.
Олег Ляшко звернувся до Артеменка з вимогою скласти депутатський мандат, однак останній відмовився.
Він заявив, що отримав схвалення свого плану з боку помічників президента РФ Володимира Путіна. У свою чергу Сергій Лещенко назвав «план Артеменка» «планом Льовочкіна—Бойка/Суркова».
«Бойко нещодавно був у Москві на зустрічах, Артеменко ж виконав роль кур’єра, а надалі буде грати роль фронтмена», — написав він у «Фейсбуці».
Героям — слава. І статус УБД
Згадані пристрасті вирували більше в кулуарах.
У парламенті ж депутати переймалися долею учасників Революції гідності — через три роки після подій було вирішено надати статус учасника бойових дій тим, хто під час боїв отримав поранення.
Для встановлення таких осіб вони мають бути включені до переліку, який затверджує Міністерство охорони здоров’я України.
Ця норма не поширюється на силовиків, які одержали тілесні ушкодження під час виконання службових обов’язків, пов’язаних iз подіями Революції гідності.
Проект також передбачає надання права на статус інваліда війни людям, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів у зоні бойових дій на Донбасі (на підконтрольній українській владі території).
За ухвалення за основу відповідного законопроекту проголосував 261 депутат за мінімально необхідних 226.
За даними Генпрокуратури, всього під час Євромайдану постраждали 2,5 тисячі осіб, 104 із них загинули.
У свою чергу, Кабінет Міністрів виділив 113,7 мільйона гривень для виплати одноразової допомоги загиблим та постраждалим під час подій Майдану.
Також Верховна Рада дозволила виділення земельної ділянки в центрі Києва без детального плану території (ДПТ) для будівництва музею Революції гідності.
Попри благородність намірів підтримки активістів Майдану, особливо тих, хто сам на сам лишився зi своїми хворобами (а частина за цей час і пішла з життя через них), більшість із них сприйняла ініціативу парламенту як чергову спробу відкупитися від них.
«Ми не за це стояли» — була першою реакція соцмереж на прийняті законопроекти. Хоча надія на те, що зміни таки колись будуть, лишається.
