Йде з армії: Луценко заявив про інвалідність
Ексгенпрокурор та колишній голова МВС Юрій Луценко повідомив, що вже не буде служити в армії, бо військова лікарська комісія (ВЛК) встановила йому інвалідність. >>
Новий гравець у «Прем’єр-лізі»: Порошенко збирається замінити Гройсмана на Луценка
17.01.2017
Добре радіє той, хто радіє останнім, каже народна мудрість. Прем’єрів та сильних світу цього це також стосується.
У квітні добігає кінця перший рік прем’єрства Володимира Гройсмана.
Щоб пролонгувати перебування на посаді, главі уряду необхідно представити парламенту програму дій на найближчий рік, і в разі схвалення такої програми команда чинного Прем’єра отримає імунітет від відставки.
Доля Гройсмана, таким чином, в руках Верховної Ради.
Минулоріч двом найбільшим фракціям ВР — Блоку Порошенка та «Народному фронту» — вдалося дійти згоди щодо призначення Гройсмана, котрий змінив на посаді ставленика «НФ» Арсенія Яценюка.
Цього разу, як стверджують джерела «УМ» з високих полiтичних кiл, БПП більше не проявлятиме зацікавленості у Гройсмані, а відтак i депутати фракції отримають вказівку не голосувати за його програму. За таких умов дуже сумнівним є те, що діючий глава уряду збереже за собою портфель.
Тим паче що, як заявляють поінформовані персони, йому вже підібрали наступника — нинішнього Генпрокурора Юрія Луценка.
Навчить, як треба працювати
Ще під час переговорів iз пошуку наступника Яценюка багато експертів називали Гройсмана креатурою Президента Петра Порошенка.
Воно й не дивно, оскільки тодішній спікер Верховної Ради тривалий час був мером близької для глави держави Вінниці і неодноразово засвідчував абсолютну підтримку Порошенка.
Однак уже на етапі переговорів Гройсман «показав зуби», не погоджуючись на призначення першим віце-прем’єром заступника глави адміністрації Президента Віталія Ковальчука і лобіюючи до складу уряду трьох своїх протеже.
Деяких поступок Гройсману вдалося домогтися, тож особисто на нього в уряді орієнтуються троє осіб, яких він туди і привів — міністр Кабміну Олександр Саєнко, міністр соціальної політики Андрій Рева та віце-прем’єр Володимир Кістіон.
Цієї кількості однодумців явно замало, аби вважати уряд Гройсмана спрацьованою командою. Склад чинного Кабміну був і залишається передусім продуктом політичного компромісу між БПП і «Народним фронтом».
Крім «людей Гройсмана», у Кабміні представлені як провідники інтересів безпосередньо Президента, так і колишні представники президентської фракції в парламенті та соратники по коаліції з «Народного фронту».
Природно, у кожної з представлених груп є свої інтереси, які не завжди збігаються, внаслідок чого періодично виникають мікроконфлікти, які, щоправда, Прем’єру поки що вдається згладжувати.
Проте стиль управління Гройсмана вже став притчею во язицех. Прем’єр є прихильником жорсткого управління, що іноді виглядає надто грубо — як тоді, наприклад, коли Гройсман нецензурно звернувся до віце-прем’єра Геннадія Зубка при включеному мікрофоні.
Але справа не тільки в брутальності Прем’єра. А також у його коефіцієнті корисної дії, який є доволі скромним.
А ще — неспівставним з амбіціями глави уряду, котрий відразу після призначення обіцяв показати усім, «як треба управляти державою».
Прикметно те, що від самого початку перед Кабінетом Міністрів Гройсмана навіть не ставили якихось масштабних завдань і не пов’язували з ним серйозних економічних очікувань, за які потім можна було б запитати з усією суворістю.
Експерти тоді в один голос відзначали: якщо надій на новий Кабмін ніхто не покладає, це означає, що він або так i залишиться «прохідним», або порадує проривом.
Гройсман, природно, пообіцяв прорив, якого, однак, не вийшло.
Дев’ять місяців чекань
Із кожним політиком пов’язаний певний асоціативний ряд, сформований його успіхами та невдачами, невиконаними обіцянками чи відвертими проколами.
Так, глава НБУ Валерія Гонтарева увійде в історію як людина, котра, по-перше, обвалила гривню так, як цього не зробив жоден iз її попередників, а по-друге — як фінансист, що поставив під загрозу всю банківську систему України.
А чим натомість запам’ятається Володимир Гройсман?
Ледве приступивши до виконання обов’язків, Гройсман зібрав засідання Кабміну, на якому переконав міністрів прийняти одне з найжорсткіших рішень останніх років — про встановлення єдиних ринкових цін на газ для всіх категорій споживачів.
Цим кроком Гройсман накликав на себе гнів як політиків, так і багатьох пересічних громадян, що зіткнулися з «ринковими» платіжками за комунальні послуги.
Наступний момент пов’язаний iз неоднозначним рішенням щодо підвищення мінімальних зарплат. Саме з ініціативи Володимира Гройсмана Кабмін несподівано перекроїв уже написаний та представлений депутатам держбюджет на 2017 рік, куди буквально «на коліні» терміново вписували нові показники, зумовлені збільшенням мінімальних зарплат до 3200 гривень на місяць.
«Україна молода» вже неодноразово писала про руйнівні наслідки такого кроку, що вже викликає зростання інфляції, а також ставить під сумнів подальше існування в Україні недержавних підприємств — принаймні тих, котрі належать до категорії малого та середнього бізнесу.
Проте сам Гройсман, схоже, задоволений власними діями, які він жодною мірою не ставить під сумнів.
«Ініціатива про підвищення заробітної плати була абсолютно свідомою. І я доб’юся, що кожен працедавець буде належним чином оцінювати роботу найманого працівника. Нічого, якщо власник бізнесу трошки менше заробить грошей, а його працівники будуть отримувати значно більше», — говорить глава уряду, обіцяючи перевірки того, як виконується пролобійоване ним рішення.
Володимир Гройсман запам’ятається також змінами до Податкового кодексу, які були внесені за часів його правління.
Частково ці зміни торкаються оподаткування фізичних осіб-підприємців, котрих зобов’язали сплачувати єдиний соціальний внесок навіть протягом того періоду, коли у ФОПів відсутній дохід.
Наслідком цього стало закриття наприкінці грудня — на початку січня майже 150 тисяч зареєстрованих раніше ФОП.
Іще зміни в царині оподаткування пов’язані з новими акцизами, запропонованими урядом та затвердженими Верховною Радою.
Акцизи збільшилися на бензин, тютюн, а також на окремі види алкогольної продукції.
Економічні експерти висловлювали занепокоєння таким порядком речей, адже, на їхню думку, ухвалення нових акцизів призведе лише до одного — підвищиться податковий тиск на легальних виробників, і це не додасть їм стимулів для подальшого розвитку.
Щоб якось утримати ціни від істотного злету і не відштовхнути покупця, виробникам доведеться віддавати частину свого прибутку державі.
Поки що більшість виробників алкоголю та тютюнових виробів продають свою продукцію з нульовою маржею, щоб ціни залишалися незмінними.
Але вже незабаром нові умови оподаткування колихнуть шальки терезів у бік неминучого подорожчання продукції, зазначають фахівці.
Правління Гройсмана асоціюватиметься i зi стрiмкою девальвацією гривні, яка проявилася у перших числах 2017 року. І хоча стабільність національної валюти належить до зони відповідальності Нацбанку, уряд також причетний до коливань валютного курсу.
Попри те, що у Гонтаревої падіння курсу гривні пояснюють сезонним зниженням ділової активності, будь-кому зрозуміло, що справа аж ніяк не в цьому.
А в тому, що через рефінанс «Приватбанку» була запущена масштабна емісія, котра, звичайно ж, далася взнаки здешевленням гривні.
Зима дійсно є традиційно не найкращим періодом для української валюти, але, окрім названого регулятором фактору ризику, цього року до нього приєдналися й інші.
Визнання неплатоспроможним та подальша націоналізація найбільшого банку країни — «Приватбанку» — також накладає на фінансову систему країни додаткові зобов’язання, які зараз і відчуло населення, споглядаючи за тим, як «повзе» донизу гривня.
Що ж до рішення про перехід «Приватбанку» в державну власність, то його, як ми знаємо, ухвалював Кабмін.
Чому саме Луценко?
Хоча Прем’єр-міністр Володимир Гройсман утримується від прямої конфронтації з главою держави, він уже зараз демонструє деякі ознаки фронди та бажання «піти у самостійне плавання», відірвавшись від президентської команди.
Поінформовані джерела кажуть, що, на думку Гройсмана, у Петра Порошенка немає шансів на другий президентський термін, позаяк і офшорний скандал початку 2016 року, і «плівки Онищенка», що з’явилися нещодавно, позбавляють його такої перспективи.
Себе ж самого Гройсман буцімто вважає ефективним реформатором iз чималим політичним потенціалом.
При цьому сумний досвід Арсенія Яценюка, чий рейтинг (як і рейтинг очолюваного ним «Народного фронту») — в межах статистичної похибки, Гройсмана, мабуть, нічого не вчить.
Погіршення стосунків між Гройсманом та Порошенком журналісти завважили ще місяців зо три тому. Редактор видання «Лівий берег» Соня Кошкіна звернула на це увагу, зазначивши таке:
«Головна тема обговорення на Банковій — відносини між Президентом і Прем’єром, які відчутно зіпсувалися. Мовляв, Володимир Борисович зараз дратує Петра Олексійовича не набагато менше, аніж колись Арсеній Петрович. Самим фактом свого існування. Можливо, справа навіть не в самому Володимирові Борисовичу, а в тому, що Петро Олексійович не любить усякого Прем’єр-міністра за визначенням?» — писала вона.
Безперечно й те, що зараз, відчуваючи приплив роздратування до персони Гройсмана, Петро Порошенко щоразу згадує й про те, яким непоступливим був Гройсман іще на етапі обговорення його кандидатури.
Власне, тоді, у квітні 2016-го, як претендента в очільники уряду вже розглядали нинішнього Генпрокурора Юрія Луценка. Пошуки нової кандидатури на пост Прем’єра розпочалися якраз після того, як спікер Володимир Гройсман висунув Президенту Петру Порошенку нові вимоги щодо кадрового складу Кабміну.
Серед можливих пошукачів прем’єрського крісла тоді називали і голову РНБО Олександра Турчинова (який буцімто відмовився від такої пропозиції), і тодішню очільницю Мінфіну Наталію Яресько (котра також висунула власні вимоги щодо формування кадрового складу Кабміну), і вже згадуваного Юрія Луценка.
Останній, безперечно, є найбільш лояльним до Президента політиком, що робить його кандидатуру просто-таки ідеальною (для самого Порошенка).
За нашими даними, Петро Порошенко готовий повернутися до плану з просування Луценка у Прем’єри, від якого йому довелося відмовитися в січні минулого року.
Якщо цей план вдасться реалізувати, то, можливо, глава держави отримає в особі Прем’єра ту політичну фігуру, котра нарешті перестане його дратувати, а служитиме вiрою i правдою.
Пригадується, як колись Дмитро Ярош спрогнозував, що Порошенко та Гройсман «разом підуть у небуття», якщо виявляться неготовими до змін. Поки що у небуття, схоже, йде тільки один член цього тандему, втім, до квітня ще досить часу…
