Криворівня — музею рівня

«Сьогодні ми пройшли знаменитим маршрутом, де знімали легендарні фільми про Довбуша та «Тіні забутих предків». Це фантастичні місця. Я продовжую вивчати місця, які претендують на те, щоби вважатися унікальними», — це вже захопливі відгуки про нещодавнi відвідини Криворівні й довколишніх місць співачки Руслани Лижичко, яка карпатською автентикою «Диких танців» підкорила багатомільйонну аудиторію «Євробачення-2004». 

 

Тут, у Криворівні, мешканців «долів» (низин) вражає все. І Черемош; і вранішній туман, що підперезує гори; і гуцульські хати, що безстрашно піднялися на високі «ґруні» (верхи), десь аж під хмари. І донині найшанобливіше вітання для горян «Слава Ісу» — як щоденні віра й дяка за підтримку всевишнім силам за життя у цьому благодатному, але часто суворому до людей краї. Гуцулам важко зрозуміти, як можна ходити в ліс чи в гори «просто так», бо ґазда завжди йде по справах — «в гриби», «в афени» (чорниці), ну хоча би в полонину по будз (сир).

 

Досліджують Гуцульщину етнографи, географи, фольклористи, мовознавці вже років двісті. Деякі описи залишилися ще з XVIII ст., більш систематичні — з другої половини XIX століття (праці Івана Верхратського, Якова Головацького, Юзефа Коженьовського, Вінценти Поля). А наприкінці XIX — на початку XX ст. з’явилися фундаментальні праці з етно­графії і фольклору цієї частини Карпатського регіону Володимира Шухевича (діда головнокомандувача УПА генерала Романа Шухевича), Антіна Онищука (розстріляний НКВС у 1937-му), Володимира Гнатюка.

 

Приїжджали у Криворівню Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, Марко Черемшина, Осип Маковей і артисти МХАТу разом зi Станіславським. Михайло Грушевський узагалі збудував собі там власну дачу. Навіть Українською Швейцарією називали тоді Криворівню.

 

Поселення з дещо дивною назвою (там криво, там рівно) від Івано-Франківська (раніше Жаб’євський район Станіславської області) — десь чотири години їзди на громадському транспорті. Організовують тут виїзні заняття акторською майстерністю київські режисери, з усієї України щоліта збираються учасники духовного руху «Схід і Захід в єдності під покровом Богородиці». Місцева церква й отець Іван Рибарук — то особливий осередок. У стінах храму не лише моляться, можуть розвісити екран і показувати сучасну виставу, особливо для приїжджих отець Іван часто влаштовує духовні бесіди про сучасне життя — АТО, агресію Росії. Біля церкви у селі була можливість випадково зустріти третього Президента Віктора Ющенка або екс-главу адміністрації іншого гаранта — Сергія Льовочкіна.

І все ж нещодавній київський «десант» був дещо незвичайним. І не лише тим, що на стадіоні навпроти школи і музею Івана Франка приземлився сучасний вертоліт. У Криворівні відбулося виїзне засідання Комітету ВР з питань культури і духовності. Президія заходу — нардепи Микола Княжицький, Марія Матіос, Ірина Подоляк та Сергій Тарута. Після відповідних погоджень у Кабміні є ймовірність, що Криворівні нададуть статус історико-краєзнавчого заповідника.

Науково-практичну розробку перетворення Криворівні у село-музей просто неба підготували місцеві ентузіасти — старші наукові співробітники відділення «Гуцульщина» НДІ українознавства Іван Зеленчук, кандидат фізико-математичних наук, та його син Ярослав, кандидат історичних наук. Вони виокремили понад два десятки цінних визначних місць і об’єктів Криворівні.

 

Найшанованіше місце у селі — музей Івана Франка. Це була колись хата Василя Якіб’юка. Тут багато років відпочивав улітку Франко. На подвір’ї — пам’ятник Каменяреві (погруддя), встановлений у 1952 році (музей відкрито трохи пізніше) та меморіальний напис на плиті: «В честь Іванові Франкові Гуцульщина І916—1926». Спочатку її було встановлено в день 10-річчя смерті письменника на скелі, яку названо іменем Франка. Це мальовничий обрив над Черемошем по дорозі до Жаб’є. З цієї скелі промовляв Франко на мітингу в 1912 році. Щоб її не знищили недоброзичливці українського поета, гуцули закопували плиту в землю до слушного часу.

 

У будинку-музеї кілька кімнат. Ось, наліво від входу, та, в якій жив Іван Франко. Стоїть стіл, за яким працював письменник. На стінах всюди — фотографії мешканців Криворівні, сучасників Франка, і їхні спогади про письменника. Коли вперше побував Франко у Криворівні, достеменно не відомо. Постійно почав тут відпочивати з 1901 року. Саме в листах iз цього літа Леся Українка згадує, що вона, їдучи в Буркут, зупинялась на одну ніч у Криворівні. Тоді вона бачилася з Франком.

 

Є в Криворівні будинок плебанії, у якому наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття понад 100 років жила династія священиків Бурачинських-Волянських, у яких зупинялись Яків Головацький, Іван Франко, Леся Українка. Збереглася каплиця, споруджена в пам’ять про скасування панщини 1848 року, в центрі Криворівні, є сучасна церква на присілку Багни, каплиця святого Серафима Саровського на присілку Березово.

 

Стоїть у Криворівні хата-ґражда, де Сергій Параджанов знімав легендарні «Тіні забутих предків». Кімната-музей Михайла Коцюбинського і Володимира Гнатюка розміщені в будинку Параски Зеленчук на присілку Заріччя. Раніше на місці цього будинку стояла хата сільського дяка Михайла Мойсейчука, у якій три літа (1910—1912 роки) жив письменник Михайло Коцюбинський і написав повість «Тіні забутих предків». У цій хаті сімнадцять літ (1899—1915 рр.) проживав також відомий український учений Володимир Гнатюк, який досліджував фольклорно-етнографічну спадщину Гуцульщини і багато зробив для того, щоб у цьому мальовничому гірському селі щоліта збирались найвидатніші діячі української літератури, науки і мистецтва, та назвав тогочасну Криворівню «Українськими Афінами».

 

У старовинній хаті Петра Потяка (Клямового) на присілку Ґрашпарівка, яка є власністю Миколи Процюка, у 1906—1912 роках жив видатний український письменник Гнат Хоткевич, який створив у сусідньому селі Красноїлля славнозвісний «Гуцульський театр». Працює музей Михайла Грушевського. До хати-музею Параски Плитки (Горицвіт), талановитої письменниці і художниці Гуцульщини, творчий доробок якої складає близько 50 рукописних книг, обсягом 500 сторінок кожна, і близько 600 живописних картин та ікон, виконаних у народному стилі, треба підніматися трохи вгору. 

 

Туристам цікава гора Довбушанка на гірському хребті Синиці, із кам’яною скелею «Довбушеві Церкви» та кам’яною печерою «Довбушеві Комори», у яких зимою перебували опришки Олекси Довбуша. Є Скеля Франка і Скеля Грушевського на лівому березі річки Чорний Черемош, на присілках Боднарівка і Грушівка. На гору Писаний Камінь із Криворівні йшов навіть Іван Франко з дітьми. 

Усі дивовижні гірські природні ландшафти, цінні пам’ятки історії і культури Криворівні є цілісним об’єктом і заслуговують бути збереженими для наступних поколінь, вважають ініціатори надання селу особливого статусу. Нардеп Сергій Тарута, один — із числа найбагатших людей в Україні, назвав Криворівню брендом, який, поки що, на жаль, не є брендом всеукраїнського масштабу. Він підкреслив, що, власне, завданням Комітету ВР iз питань культури і духовності — зробити так, щоб «цей бренд був упізнаваний у всіх регіонах України». 

 

Депутати у Криворівні одноголосно проголосували за створення заповідника та за результами виїзного засідання вирішили рекомендувати Міністерству культури України, Івано-Франківській обласній дер­жавній адміністрації у тримісячний термін опрацювати питання створення на території села Криворівня історико-меморіальної заповідної території. Якщо Криворівні нададуть такий статус, це забезпечить можливість фінансування її потреб із державного бюджету.