Гори — це рок

11.05.2016
Гори — це рок

Гурт Nazareth нещодавно «запалював» у Києві.

Нещодавно Київ запалив потужний концерт шотландського рок-бенду Nazareth, який стоїть біля витоків жанру рок-музики. Народився колектив у 1968 році, зараз у його складі: засновник — бас-гітарист Піт Егню, чий син Лі грає на ударних, та гітарист Джиммі Мюрісон. До 2013 року вокалістом легендарного гурту був Ден МакКафферті, який пішов через хворобу легень. До України Nazareth приїхали з новим експресивним та харизматичним вокалістом Карлом Сентансом. «УМ» вдалося поговорити з відомими музикантами.

— Карле, як змінився з вами Nazareth?

— На сцені я — просто я, не такий, як Ден. Але зберігаю повагу до нього і хлопців iз гурту. Сподіваюся, зміг привнести у Nazareth свіжу енергію. Пригадую, як співав на прослуховуванні Silver Dollar Forger та This Flight Tonight. Тоді не дуже уявляв, що мене запросять приєднатися до Nazareth — але це сталося! І досі неймовірно щасливий.

— Піте, ви у гурті найдовший час. Буває що хочеться написати пісню, виступити інакше, не так, як це заведено роками та очікують шанувальники?

— Такої проблеми у Nazareth не буває. Ми відомі впродовж стількох років саме завдяки величезному розмаїттю пісень, які пишемо. Завжди кайфую в студії, коли хлопці грають свої нові ідеї, а потім ми разом обираємо і працюємо над ними. Пишаємося, що за стільки років ми не записали і двох альбомів з однаковим звучанням.

— Про які сучасні рок-гурти ви можете сказати, що вони грають хорошу музику, справжній рок?

— Ніколи не можу відповісти на це запитання, хоча запитують постійно. Люблю стільки гуртів та сольних виконавців, що може аркуша не вистачити нотувати. Ми з Nazareth пройшли довгий шлях — з того часу, коли Елвіс Преслі заспівав свою Jailhouse Rock (входить до 500 найвеличніших пісень усіх часів і народів, за версією журналу Rolling Stone. — Ред.). Але в момент, коли закрадається думка: все, ти вже все чув, хтось приходить, грає — і ставить твій світ догори дригом.

Головне, що після більш ніж 60 років молоді гурти все ще грають ту музику, яку ми звемо роком! А в п’ятдесяті казали: рок не житиме довго. Що ж, а він живий!

— У музичному світі плагіат — не новина. Чи часто «плагіатять» хіти Nazareth?

— Коли роблять кавери наших пісень або копіюють стиль — для нас це честь. Знаю багато каверів на наші пісні. Деякі — справжні якісні версії, наприклад, гурт Guns N’Roses переспівав нашу пісню Hair of The Dog. Трапляються дуже смішні кавери. В Японії ми почули запис дівчини, яка співала нашу I’m a Bad Bad Boy («Я — поганий, поганий хлопець»), до того ж японською!

Якщо якийсь гурт намагається копіювати наш стиль, він усе одно в душі залишається собою, тому в результаті виходить не копія, а новий стиль, на який ми «сильно вплинули». Більшого компліменту для нас як гурту бути не може: ми доклалися до розвитку нового таланту.

Пам’ятаю, коли Little Richard записав Tutti Frutti і створив цим рок-н-рол. Це було на мій дев’ятий день народження, і я вже 61 рік намагаюся заспівати цю чудову пісню, як він. Знаю, що ніколи не досягну такої вершини досконалості, але ця пісня створила «адову частинку мене», яка змушує впродовж всієї кар’єри не полишати спроб.

— Джиммі, у Nazareth є пісня God of the Mountain («Бог гори»), що спільного, на ваш погляд, між роком та горами?

— Гори — це рок (дослівно «rock» — «камінь»). God of the Mountain стала офіційною піснею австрійської збірної на чемпіонаті світу з гірськолижного спорту. Її головний тренер Матіас Бертольд — давній друг Nazareth, він і попросив створити пісню. Насправді, більше схожого, ніж можна подумати: гори та рок мають одну природу — це енергія та захоплення. Це пісня для тих, хто вміє бути крутим, схвильованим, поглинутим такими речами, як гірськолижний спорт і як рок.

— Ви дуже популярний гурт, цікаво, що відчуваєте, коли зустрічаєте фаната, у якого більше ваших дисків, ніж у вас, і весь будинок у ваших плакатах?

— Втекти! Ні, це неймовірне відчуття. Це не лише один схиблений хлопець, таких сотні, які приходять на концерти, нагадують про себе! Нам це подобається. У них ще є штуки, про існування яких сам гурт не підозрює: вони складають власні плей-листи, диски з нашими піснями. Для Nazareth такі речі — святий доказ: ці хлопці — «наші».

P. S. Гурт обіцяє незабаром випустити альбомі з новим фронтменом. Для нього вже готовий матеріал, а тому поява наступного «аркуша» літопису бенду-легенди — питання часу.