Забруднений Дністер.
Село Цекинівка Ямпільського району — пункт пропуску митного посту «Ямпіль» на українсько-молдовському кордоні.
Очисні споруди стоків молдовського міста Сороки, що розташовані на території українського села Цекинівка, почали працювати наприкінці сімдесятих років минулого століття. Стоки проходили шість ступенів очистки, після чого очищену воду скидали в Дністер. Очисні споруди, проектна потужність котрих — 10,3 тисячi кубометрів на добу, фактично переробляли більш як 13-15 тисяч кубометрів щодоби, внаслідок чого обладнання швидше зношувалося, а якість очистки погіршувалася. Капітальні ремонтні роботи по трасі проходження колекторного трубопроводу не проводили, він часто проривався. Відповідно відходи продуктів життєдіяльності (тобто сорокські фекалії) починаючи з 1993-го і до 2001 року періодично виливались на вулиці, де проходив трубопровід, та розливались по дворах цекинівчан. Окрім вулиць та дворів, неочищені стоки забруднювали ґрунти, підземні води, розташовані біля колектора криниці, й, природно, річку Дністер. Через відсутність грошей на проведення поточних ремонтів каналізаційне господарство з 2001 року перестало використовувати цекинівський комплекс. Усі стоки з міста Сороки після первинного обробітку з 2001 року скидають просто в Дністер. А це щоденно понад 30 кубометрів нечистот, де є солі важких металів: цинку, нікелю, хрому, свинцю тощо. Ці ж метали є і в 45 тисячах тонн намулу (перероблених стоків), що накопичився у спеціальних кратерах на території Цекинівки. Під час дощу вся ця суміш розмивається і також потрапляє в Дністер.
Місцева влада неодноразово порушувала питання роботи очисних споруд і екологічної безпеки. У Цекинівській сільській раді за всі роки виросла товста папка із близько ста зверненнями в інстанції різного рівня: від посла Молдови в Україні до колишнього Президента України Леоніда Кравчука. Але всім не до таких «дрібниць».
Сьогодні цекинівчани усвідомлюють, що відновлення роботи старих очисних споруд — тема застаріла, та все ж не перестають сподіватись, що в Молдові все-таки вирішать питання будівництва їх на своїй території. «Ми до цього часу не перестаємо стукати в різні двері, кожні півроку звертаємось у Міністерство екології, нагадуємо про нашу проблему, але там, очевидно, не до нас, — каже голова Цекинівської сільської ради Ірина Рачковська, — а ще хочеться, щоб із нами розрахувались за оренду 5 гектарів нашої землі». На сьогодні ця сума становить близько 10 тисяч гривень. Для когось це невеликі гроші, але для сільського бюджету важить кожна копійка.
Усі ці роки українські екологи й чиновники стверджують, що сусіди, затягуючи вирішення питання очистки Дністра, посилаються на нестачу коштів. Ми не схильні лізти до чужої кишені рахувати гроші, але наразі до цього спонукає не банальна цікавість, а вкорінена, на жаль, проблема. У 2007 році Всесвітній банк реконструкції та розвитку виділив Молдові 4,5 мільйона доларів США для реалізації проекту очисних споруд. Проект мав бути реалізований у рамках міжнародної угоди з Україною стосовно ліквідації причин, що зумовлюють забруднення навколишнього середовища й річки Дністер. Доля цих грошей нам не відома. А відходи й донині там само.
У 2009 році за фінансової підтримки Євросоюзу ледь було не почалося будівництво сорокських очисних споруд на молдовському березі, але знову щось пішло не так.
З іншого боку, можна зрозуміти й складнощі в прийнятті остаточного вердикту молдованами. Технічні рішення пропонують різні фірми, кожна з яких думає не про те, як мінімізувати витрати бюджету не дуже багатого району, а як максимально збільшити свої прибутки. Вочевидь, для мера вибрати вигідніший громаді варіант — завдання не з легких. Останньою спробою побудови очисних споруд був італійський проект, але він, на думку фахівців, виявився аж занадто затратним. Згідно з планом, стоки з перепадом у 150 метрів мали відкачувати нагору, оскільки внизу біля берега місця немає, лише нагорі є необхідний майданчик. І знову те саме — неможливо, не виходить, шукаємо інші варіанти...
З нашого боку юридично досить важко пред’являти претензії сусідам. Тому що вони скидають стоки на своїй території по фарватеру, по ньому проходить кордон. А те, що плаває, цього не розуміє і паспорта не має. Застосувати Конвенції про транскордонне забруднення водостоків у цiй ситуації також складно. Власне, це завдання потрібно неодмінно вирішувати за участю Міністерства екології та Міністерства закордонних справ України.
Адже саме кордон став перешкодою для вінницьких санепідеміологів, котрі приїжджали в Цекинівку, щоб відібрати проби води на аналіз. На територію Молдови їх не пустили — не було митної угоди. Місцеві жителі готові були показати таємний лаз без усіляких там формальностей, але санітарні фахівці не зважились піти на порушення закону. Так і поїхали ні з чим. Цекинівчани самі, в кого є можливість, возять воду зі своїх криниць на аналізи. І випадки, коли санітарні лікарі забороняли користуватись водою із колодязя на власному подвір’ї, не поодинокі.
За ці роки у Вінницькій області змінилося декілька керівників, кожен зі своїм стилем роботи, багажем вирішених і невирішених питань, але це стало спільною спадщиною зі стійким невивітреним запахом.
П’ять років тому була створена організація Єврорегіон «Дністер», куди ввійшли сім районів Молдови (в тому числі й Сорокський) та Вінницька область. Головою ради Єврорегіону обрали екс-керівника Вінницької облради Сергія Татусяка, а співголовою — голову Сорокського району Віктора Сеу. Проблеми очисних споруд обговорювали й на цьому рівні.
Ще тоді пан Сеу зазначав: «Дійсно, нині відсутність очисних споруд для нас — актуальна проблема. При Радянському Союзі очисні споруди були розташовані на території України. Але вони вийшли з ладу. Ми працювали над проектами і виграли грант на 4,5 млн. доларiв на будівництво нових очисних споруд. Але через конфлікт iз жителями села, поблизу якого мали побудувати ці об’єкти (с. Цекинівка. — Авт.), фінансування на сьогодні законсервовано. Я зустрічався з представником вашої країни у нас. Упевнений, вихід буде знайдено. Ми використовуємо всі можливості, щоб дійти взаємовигідного консенсусу».
Пошук виходу розтягнувся з того часу на шість років. Однак цеківчани сподіваються: «Молдова більше просунута, ніж Україна в плані співпраці з Європою, — вважає голова Цекинівської сільської ради Ірина Рачковська, — там майже в кожному селі є об’єкти, збудовані або відновлені за допомоги Євросоюзу. Тому сподіваємось, уже який рік, що нарешті й наше питання буде вирішено».
Найчастіше ущерть переповнені сміттєві звалища в Україні гниють десятиліттями через відсутність коштів на їх впорядкування. Але в Люботині, де полігон твердих побутових відходів (ТПВ) скоро дійде до будинків містян, сталася нетипова як для вітчизняних реалій історія. >>
У нашому світі мешкає приблизно 40-45 тисяч видів павуків, а їхня кількість така велика, що кожна людина на відстані п’яти метрів біля себе знайде цю істоту. Науковці вивчають унікальні властивості павутини та, ґрунтуючись на дослідженнях, розробляють надміцні волокна чи біоматеріал, на якому зможуть вирощувати людську шкіру. >>
Перший фестиваль шкільних лісництв відбувся на Черкащині. Участь у ньому взяли десять команд, по одній від кожного лісгоспу. Під час фестивалю школярі, а всі команди прибули у спеціальній формі, придбаній лісництвами, наввипередки демонстрували свою любов та шану до лісу. >>
Пожежі торф’яників були однією з головних тем упродовж тривалого часу для значної частини українців. Благо, забруднене повітря, яке перевищувало навіть у деяких районах столиці норму в 6 разів (зрозуміло, у навколокиївських епіцентрах загорань ситуація була ще гіршою), почало приходити в норму. >>
«Зелене світло» масштабній просвітницькій акції у Вінниці — Європейському тижню сталої енергетики — дали представники місцевої влади, зокрема голова Вінницької ОДА Валерій Коровій та в. о. вінницького міського голови Сергій Моргунов. >>
