Гімн і симфонії патріотизму

На «Книжковому арсеналі» чернівецьке видавництво «Букрек» презентувало два збірники музичних творів двох унікальних українських композиторів: «Відкриваємо Михайла Вербицького» та «Інструментальні твори» Володимира Івасюка.

Михайло Вербицький — не лише автор гімну України. Він написав ще кілька десятків творів, що нічим не поступаються музиці інших визнаних українських геніїв, зокрема Бортнянського та Веделя. Симфонії композитора в Києві виконали віртуози Мирослава Которович, гурт «АртеХата» та Кирило Стеценко. Вони також відтворили мелодії творів незабутнього Володимира Івасюка.

«Червона рута» — найвідоміша візитка , але не єдиний музичний твір, до створення якого доклав свій талант чернівецький соловейко. Окрім естрадних пісень, Володимир Івасюк багато часу приділяв академічним творам, писав музику до фільмів, симфонії. Його інструментальні твори, що збереглися, — це фортепіанна «Сюїта-варіації на тему української народної пісні «Сухая верба», «Сюїта-варіації для камерного оркестру» (обидві — 1977), три п’єси для фортепіано, «Осіння картинка» — для віолончелі, три п’єси для скрипки і музика до вистави «Прапороносці» (1975). А загалом їх було п’ятдесят три.

Працював Володимир Івасюк і над оперою «Дарина» на історичну тематику. Це була б перша в Совєтському Союзі рок-опера, оригінальний твір із 30 пісень-арій, розрахованих на голос Софії Ротару. Події сюжету розгортаються у часи Київської Русі: піснею княгиня зачаровує кримського хана й таким чином рятує з полону свого коханого чоловіка. Мабуть, і музика була вже написана, але композитор, маючи феноменальну пам’ять, тримав її у голові, встиг записати лише лібрето.

Упорядником обох презентованих книжок стала Оксана Івасюк — рідна сестра Володимира, яка і представляла видання на книжковому форумі. Натхненниками проекту були третій Президент України Віктор Ющенко з дружиною Катериною. Пані Катерина так характеризує Володимира Івасюка: талановитий геній, наш убитий патріот, син істинно української інтелектуальної родини. Вона переконана: «Українська сучасна молодь цінує його пісні, національну свідомість і чистоту настільки ж сильно, наскільки це саме цінувало і наше покоління».

Володимир Івасюк мав чітку громадянську позицію: «Французи, італійці, росіяни і всі інші цивілізовані народи співають своїми мовами, і їх ніхто не називає націоналістами. А ми, українці, вже з самої колиски стаємо націоналістами, якщо матері нам співають українські колискові. Тому нас перевиховують у концтаборах. Українець перестає бути націоналістом аж тоді, коли зневажає свою мову, пісню, свої національні традиції, любить усе, крім свого рідного».