Коли падають небесні квіти

У православних християн ще триває піст. Але вправні господині вже продумують, чим будуть частувати гостей в день Воскресіння Христового.

«На Великдень на соломі...»

Цитату Кобзаря згадала перед тим як, дасть Бог, от-от дочекаємося свята Пасхи. Була б вона доречною і до минулорічного Великодня, мого особистого. Приїхала я, як і всі в основному, до рідних на Великдень, а вони підготувалися, як в українців прийнято, на славу. Обидві сестри, обидві Валентини — і рідна, і двоюрідна — закололи кабанців, наловили в ставках риби, відтопили сиру, назбирали запашних вершків і напекли-наварили-накоптили стільки, що мої очі відмовилися звужуватися від здивування довгий час. Світлий Великдень усі сіли віншувати на галявині біля ставу, в буквальному значенні на соломі, а імпровізований стіл влаштували на м’якій травичці, щедро уквітчаній рястом, першими списами м’яти і м’якою конюшиною. Що ще треба людині, щоб відчути, що життя насправді вічне, як довів це Син Божий? Вічне в оцій красі, що відновлюється щовесни, у невтомності і щедрості рук людських, які все можуть, усе зуміють. У серцях — які привітають, зігріють, зрозуміють...

Щоправда, мене в цьому застіллі зрозуміли не відразу. Швагер запримітив, що я перший час їм лише кружечки лимонів і при всіх підняв на кпини. Я кажу, що не можу визначитися у вашому килимі наїдків і напоїв, iз чого починати, де ж це видано, щоб так було всього багато і відразу? Мама прийшла на допомогу — мама є мама. І розповiла, що великодні столи українців з давніх-давен були найщедрішими і найбагатшими, бо нема більшого свята, як Воскресіння Господнє. І які б складнощі не переживала людина в певні історичні моменти, вона все одно знаходила можливість зробити святковий стіл особливим. Бо з цим пов’язано і багато прикмет, повір’їв, «та й для душі хочеться, щоб усю в цей день — усі куточки і закуточки її заполонило свято».

Ураз переді мною — уже вишикувалися мисочки-полумисочки і тарілочки з м’ясами, ковбасами, холодцем і всілякими кручениками: дівчата до традиційних страв «приклали» і нових — у господинь рецепти швидко приживаються. (Одна перед іншою вихваляється, подумала я, і це ще більше додало настрою у цей великий день, бо це ж прекрасно, коли господині мають можливість, натхнення і час змагатися саме у своїй кулінарній майстерності). А сонце сипало небесними квітами, як казала бабуся (на Великдень iз неба падають небесні квіти — знайте і ви), з озера віяло справжньою весною, вітер шепотів про надію вічного життя, а мої сестри розказували мені свої секрети — наразі кулінарні.

Не зів’яле, а в’ялене!

Моя рідна сестра Валентина Волошина з села Бараші, що на Житомирщині, вирішила, що я маю навчитися в’ялити м’ясо, чого б це мені не коштувало. Забігаючи наперед, скажу, що з неї хороша вчителька: м’ясо я вже в’ялила — у перервах між Великоднями — і коштувало мені це рівно стільки, скільки коштує на базарі м’ясо, а все інше — суцільне задоволення від серйозного кулінарного експерименту. Нічого там складного не було. Отже, поки до Великодня ще є час, усі охочі встигнуть нав’ялити собі м’ясця — повірте, це дуже смачно і святково. Мої племінниці називають м’ясо «зів’ялим», але дуже його полюбляють.

Потрібно на 1 кг свинини (вирізки) літр води, чотири столові ложки солі та спеції за смаком: перець червоний, перець духмяний, лавровий лист, паприка, коріандр.

Спочатку підготуємо розсіл. Для цього в каструлю виливаємо воду, засипаємо сіль і ставимо на вогонь. Як тільки вода закипить, висипати всі спеції і трави, які заздалегідь приготували. Нехай покипить 3 хвилини — і знімаємо з вогню. Далі розсіл обов’язково використовуємо тільки кімнатної температури. Проціджуємо його через ситечко, щоб відокремити воду від приправ. Сам шматок м’яса обов’язково миємо, краще його промивати в теплій воді, потім ножем обрізаємо жир і плівку.

У ступку кладемо такі спеції: розламаний лавровий лист, перець-горошок, кмин, коріандр і паприку. Розтираємо до однорідного стану. Все це переміщаємо в миску і насипаємо зверху червоний перець і сіль. Далі покладемо м’ясо в каструлю з розсолом так, щоб розсіл повністю покривав м’ясо. Ставимо на три дні в холодильник на засолення. М’ясо потрібно перевертати в розсолі 1-2 рази в день. Розсолу потрібно готувати побільше, щоб м’ясо вільно в ньому плавало.

Коли закінчиться цей час, дістаємо м’ясо з розсолу, обтираємо серветкою (краще кухонним паперовим рушником), викладаємо на похилу поверхню. Потім накриваємо обробною дошкою і зверху ставимо гніт. Даємо стекти зайвій рідині впродовж години. Викладаємо в тарілку і натираємо сумішшю спецій, серед яких обов’язково має бути червоний мелений перець, який має хорошi консервуючi властивостi. Далі на стіл кладемо шматок марлі й викладаємо на нього м’ясо. Загортаємо й укладаємо в чисту миску. Під накритою кришкою в холодному місці або в холодильнику м’ясо має простояти два тижні. Потім витягуємо шматок iз марлі, знову натираємо свіжо приготованою порцією суміші приправ. Далі загортаємо в марлю. Підвішуємо в підготовленому приміщенні, яке обов’язково має провітрюватися. Після закінчення відведеного часу виймаємо з марлі готове м’ясце. Нарізаємо на тонкі скибочки і викладаємо на красиву святкову тарілку.

Але коли ви замаринували шмат м’яса до свят, знайте: одним шматком не відсвяткуєте.

І ще делікатеси

Пропоную ще таке — м’ясо делікатесне — яке готує моя двоюрідна сестра Валентина Волянська із села Симони, що на Житомирщині. Що казати — воно таке ніжне, хрумке, соковите, не повірите — аж солодке. Як ми його тільки не називали. Чорносливове, пивне, масляне — називайте і ви так, як хочете, це не матиме значення, коли ви його покуштуєте. Потрібно 2 кг свинини, 3 столові ложки олії, по 2 столові ложки солі, гірчиці, меду, прованських трав, масла, по 100 г чорносливу, родзинок, кураги, 200 мл пива, а ще — перець, кориця, тертий імбир, паприка і чебрець (беріть усе на смак, відразу вмикайте фантазію).

Змішати сіль і спеції, натерти м’ясо і покласти в холод на 12 годин. Потім обсмажити на пательні до коричневої шкірочки. Змішати мед, гірчицю і чайну ложку пива і обмастити м’ясо. Деко змастити олією, викласти м’ясо, вилити 300 мл пива і пекти 2 години при 200 градусах (годину на одному боці і годину — на іншому). Викласти м’ясо на таріль. Злити рідину від м’яса, додати 200 мл пива, мед, імбир, чорнослив, курагу і родзинки і тушкувати на середньому вогні, доки сухофрукти не будуть м’які. Додати 100 г масла, протушкувати 5 хвилини, вилити на таріль до м’яса. На вигляд — шедевр, а не страва!

Ананаси, мед, кориця — усе знадобиться

Не подумайте, що ці інгредієнти — для пирога. Із ними м’ясо — як кажуть, за вуха не відтягнеш.

Спробуйте, приміром, ананасове м’ясо. М’ясо (свинину чи яловичину) краще спершу обсмажити, додати порізані консервовані ананаси, залити сиропом, можна додати і трохи водички, посолити, поперчити, додати лавровий листок та кілька перчин чорного горошку, вкинути грудочку вершкового масла і поставити тушкувати в розігріту духовку до готовності. Валентина із Симонів (я так розрізняю своїх Валентин) інгредієнти бере на око, але каже, що ні масло, нi ананаси м’яса не зіпсують.

Валентина з Барашів нагадує про те, що на святковому столі має бути грудинка — соковита і рум’яна. Гляньте, як вона «рум’яниться»!

М’ясо помийте і обсушіть паперовим рушником. Змастіть його олією, посипте сіллю, меленим чорним перцем і корицею. Змішайте гірчицю з медом і цією масою змажте грудинку. Перекладіть м’ясо на решітку, під яку поставте деко з водою. Готуйте при 220 градусах приблизно 15 хвилин, потім зменшіть вогонь до 180 градусів і запікайте до готовності з розрахунку 30 хвилин на кожні 450 г плюс ще приблизно 30-35 хвилин. Готовність перевірте, зробивши глибокий надріз тонким ножем: сік повинен бути прозорим. Якщо ви хочете, щоб вийшла хрумка скоринка, то поливайте свинину м’ясним соком.

Готове м’ясо перекладіть на велику тарілку і наріжте на порційні шматочки. Якщо в розрізи перед відправкою в духовку ви покладете пластівці часнику — м’ясо вийде пікантним.

Вдалих вам експериментів на кухні, і нехай все вдасться смачно і святково!