Юрій Павленко (Хорт).
Перед голосуванням в абсолютній тиші один із соратників Павленка зачитав із трибуни його звернення з-за ґрат.
«Доки вінницькі кланоохоронні структури продовжують розправу наді мною, Шостаком, Сіранчуком, «дехто» побратався з учорашніми ворогами й синхронно голосує за рішення, продиктовані вінницьким кланом, — iдеться в листі Хорта до депутатів. — Ставлю вас до відома, що за моєю заявою Національне антикорупційне бюро відкрило 1 лютого 2016 року кримінальне провадження за ч. 2 ст. 365 ККУ щодо перевищення влади силовиками, які морозного ранку, 6 грудня 2014 р., за вказівкою тодішнього «губернатора» фактично захопили будівлю облради та не впускали всередину громадян, обмежуючи їхнi конституційні права й свободи. Сподіваюся, що справжні винуватці антинародного злочину в результаті цього розслідування НАБу понесуть заслужене покарання... У січні цього року в доповіді українського делегата Віктора Вовка у ПАРЄ моє політичне ув’язнення поставлене під номером один».
Не оминув Хорт у своєму зверненні й повідомлення від одного зі своїх адвокатів, члена ради партії «ВОЛЯ», правозахисника Олексія Бонюка: за розгляд справи Павленка візьметься Європейський суд iз прав людини.
«Питання законності мого викрадення й тривалого ув’язнення також перевірятиме Європейський суд із прав людини. Як бачите, лиха слава вінницького феодалізму вже перетнула кордони нашої країни. І я впевнений, що європейці дадуть належну оцінку цьому огидному явищу», — зазначив вінницький революціонер.
Нагадаємо, в грудні 2014 р., коли частина мітингувальників під будівлею Вінницької ОДА прорвалася всередину, з одного з кабінетів винесли портрет Президента Порошенка, який Юрій Павленко порвав. А вже за кілька днів Хорта арештували за підозрою в організації заворушень та наругу над державними символами. За це Павленку загрожує від 5 до 8 років позбавлення волі. Активіст неодноразово наголошував, що він порвав портрет президента корпорації «Рошен», бо, мовляв, не вважає Порошенка своїм Президентом.
Справа триває майже 15 місяців, а спроби нардепів узяти активіста на поруки чи внести заставу закінчились відмовою суду. На початку року Вінницький міськсуд укотре ухвалив рішення залишити Павленка під вартою ще на два місяці. На одному із останніх судових засідань суддя Курбатова переглядала двогодинне відео, де обвинувачений з’являється тричі. Дуже суперечливе питання, чи є там докази того, що підтверджувало би злочини, які інкримінують Павленку (хуліганство, організацію злочинної групи, захоплення адміністративної будівлі та ін.). Під час показу фрагменту, на якому Хорт розриває портрет, та під час перерви на знак солідарності з обвинуваченим активісти розірвали ще кілька портретів Порошенка.
Хорт у своїх зверненнях до друзів, прихильників та преси постійно зазначає: «На тій сесії недолюстровані «регіонали» і БПП-шники намагалися поставити свого голову облради. «Губернатор», а нині голова облради Анатолій Олійник, зловживав службовим становищем і всупереч волі обласної ради заблокував будівлю. Тоді, крім протестувальників, під адміністрацією були «тітушки» з різних спортивних клубів, фінансованих із місцевого бюджету (зокрема, з приватного клубу «Гепард»), а також кілька рядів батальйону «Вінниця», Нацгвардії. Якщо говорити про штурм, то колона рухалася не шляхом бійки, а шляхом проштовхування. Були різні підрозділи міліції, автозаки, бронеавтомобілі, колишні «беркутівці». Саме вони першими напали на людей: коли було хитання, застосували дубинки, сльозогінний газ. Зараз, задля того щоб створити обтяжуючі обставини, мені закидають створення злочинної групи із людьми, яких я не знаю».
Кожен із прив’язуваних до Павленка активістів мав власний алгоритм політичної діяльності, що не пересікався у тісній взаємодії. Скажімо, Хорт під час Революції Гідності створив громадську організацію «Народний трибунал», яка у формі рейдів вела антикорупційну і люстраційну боротьбу. Активісти збирали інформацію про діяльність людини чи органу, на зборах ухвалювали рішення щодо проведення рейду — походу, акції. Потім публічно висували ультиматум, наполягаючи, що чиновник має піти у відставку. Як стверджують «трибуналівці», здебільшого це стосувалося «представників влади, які, попри гарний офіційний заробіток, отримували від місцевого начальства безліч преференцій, тобто всі рейди мали чітко виражений антикорупційний характер».
У лютому почалися судові засідання у справі вінницького активіста, одного з трибунів щонедільних вінницьких віче, рухівця Михайла Сіранчука. Справа пов’язана все з тим самим штурмом ОДА 6 грудня 2014 року.
Активіста звинувачують у тому ж, у чому й Хорта: «Організація масових заворушень», «хуліганство із застосуванням вогнепальної або холодної зброї», «завдання тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу».
На судові засідання «запрошували» й правоохоронців, котрих нібито понівечили звинувачені під час сутичок. І це при тому, що жоден із підсудних не вирізняється фізичною перевагою, силою над будь-ким із визначених у ролі «постраждалих». І аби справитися з бодай одним iз них, а тим більше двома-трьома, потрібно бути щонайменше, як Рембо. Правоохоронці відмовлялися від дачі показів, проте знову їх керівним наказом заганяли на суди, в соціальних мережах вони «волають», що не хочуть свідчити проти активістів. А в суді заперечують, що їх міг побити Хорт чи Сіранчук. Бо для дебелих «постраждалих» це є приниженням власної фізичної переваги над ідейними «чахликами»-активістами. Щоправда, єдиної фізичної шкоди від Сіранчука таки зазнало... опудало, що чимось нагадувало колишнього голову ОДА — рухівець ту ляльку «вуду» спалив перед адмінбудівлею.
Власне звинувачення, якими оперують нині правоохоронці щодо Хорта, ідентичні тим, що висував йому режим Януковича. Адже під час Євромайдану Юрій Павленко був членом Народної ради області та комендантом приміщення, де й перебували активісти. То що це означає тепер? Революція продовжується?
На запитання «УМ», якби в Україні існувала відокремлено політична кримінологія і криміналістика, чи можна було б розраховувати на бодай якісь зрушення у справах політичних опонентів влади, один з адвокатів Павленка Валерій Палій відповів, що всі політичні аспекти вже розписані в різних частинах Кримінального кодексу. Але жодного складу злочину за ними в діях його підзахисного немає.
Отже, активна громадськість укотре наголошує, що в діях сторін конфлікту політичний мотив. Немає статті КПК за впливовість, нестримне прагнення змін, потужний революційний потенціал, чітке бачення розвитку країни, а не окремих паразитуючих на її тілі кланів, а тому в політичних конфліктах свої закони. Або своє беззаконня. Бо правова оцінка правопорушень у сфері політики, якщо навіть такі і є, залежить від того, хто при владі. А жоден режим не узаконить своє повалення.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
