Величні і беззахисні

Вважають, що природних ворогів у дорослих зубрів практично немає. Хіба що вовки можуть становити небезпеку для чахлих телят. Утім для найбільшої тварини сучасної європейської фауни найзапеклішим ворогом завжди була людина. Але якщо в кращі для популяції зубрів часи полювали заради смачного м’яса, то нині вони стали жаданим, модним трофеєм заможних убивць. І від цих браконьєрів тварин, занесених до Червоної книги, не захищають ні суворі штрафи, ані позбавлення волі строком до п’яти років.

Версії дисонують

До недавнього часу в Україні нараховували 300 зубрів. Із них на Вінниччині — 101. Третій тиждень екологи, захисники тварин обурюються явно рукотворною трагедією, про яку вже розповідала «УМ»: на ставку села Требухи Літинського району втопили щонайменше 17 зубрів. І немає впевненості, що це остаточна цифра.

Станція червонокнижних тварин розташована на території Хмільницького держлісгоспу. Ставки Требухів — кордон двох районів. Нашвидкуруч склепані офіційні висновки трагедії нікого не задовольняють. Недовіру сіють різні версії передумов та причин лиха: першими побачили тварин, що тонули, чи то лісники, чи то селяни. Постріли то були, то їх не було. То одну, то дві туші вкрали місцеві. Неквапне розслідування, продаж рідкісних шкур, ореол таємничості, численні неточності, нестиковки, непевність і боязнь місцевих мешканців озвучувати бодай якісь власні версії. Як сказав один із чоловіків, котрі витягували зубрів із води, Володимир Пастощук, версії є різні, але ж офіційного підтвердження нема...

Щоправда, екологи й лісівники в один голос стверджують: добровільно, без дуже переконливого стороннього впливу зубри ніколи стадом на кригу не вийшли б. Місцеві селяни додають: тварини ці не з боязких. Наприклад, машин на трасі не бояться, та й до села нерідко підходили, спостерігали за людьми. Їх могли налякати хіба що постріли, або спеціально навчені собаки.

Головна версія слідства: тварин могли загнати на лід браконьєри, а причетними можуть бути й місцеві селяни.

З урахуванням охоронного статусу тварин у Літинському відділенні поліції відкрили кримінальне провадження за статтею 248 КК України. За збиток, завданий природі у зв’язку із загибеллю однієї такої тварини, штраф складає 130 тисяч гривень. Сумарна оцінка збитку — 2,3 мільйона.

Депутатів кликали допомогти?

Після наглої загибелі зубрів з’явилися публікації з посиланням на анонімних місцевих очевидців: мовляв, убивцями рідкісних тварин можуть бути два нардепи з БПП та районні чиновники. Обласне управління поліції швидко спростувало цю інформацію, заперечивши причетність усіх, кого називали веб-ресурси, до загибелі зубрів. Однак слідство з висновками не квапиться.

Один із названих пресою, народний депутат Юрій Македон, на сторінці в соціальній мережі заперечує свою причетність до трагедії, стверджуючи: прикра смерть зубрів стала приводом для чорного піару, брудних маніпуляцій та політичних розправ. «Опоненти вже плекають надію на позачергові вибори ВР. І ось вони вирішили записати мене в браконьєри та мисливці на зубрів», — написав депутат. Інший звинувачений в інтернеті нардеп, який організував у райцентрі Літин свій бізнес (вироби ручної роботи), наразі нічого не коментує.

Можливо, місцеві вирішили на допомогу покликати депутатів із чиновниками? Ну вилізла ж звідкись версія про них... Утім «царське полювання», за свідченнями селян, справа звична в місцевих лісах. Щоправда, раніше організовував його депутат-екс-«регіонал», запеклий любитель постріляти в рідкісних тварин. Вивіски помінялись, а манери ті самі?

Докази з’їли свині

Трагедія сталася, коли вже сутеніло. Вночі селяни-рятівники й працівники лісового господарства припустили, що під льодом залишилися ще тварини. Один із тих, хто витягав зубрів, мешканець Требухів Олександр Гаращук, каже, що перших вісім тварин виловили в перший день. Одного зубра вдалося витягти живим, він пішов до лісу. Ще сімох підняли з-під криги впродовж наступного тижня. Для цього спеціально довелося рубати великі ополонки і мертвих тварин витягати з-під льоду трактором. Місцеві жителі не стримували сліз, плакали навіть чоловіки, як за своїми, адже часто милувалися поважними лісовими велетнями.

Дехто в селі каже, що біля ставка під соснами бачили закидані гілками сліди крові. Звідки та кров могла на березі з’явитися? Після кульових поранень? Де бодай якісь зрозумілі пояснення цьому? Бо у прес-службі облуправління нацполіції наголошують: слідчі не знайшли явних доказів, що під час трагедії застосовували вогнепальну зброю.

Лісники припускають, що жертвами стали дві перші тварини, розчахнуті на льоду. Їх, мовляв, браконьєри добили, а туші розібрали. Але тут також не все сходиться. Бо чому гіпотетично «розчахнуті» не пішли під лід, як й інші?..

На характер убивства (чи від пострілу, чи іншим чином) могли б вказати туші: або вилучена куля, або інший слід підвів би до господаря знаряддя вбивства. Але ж останки перших мертвих зубрів здали на утилізацію... без м’яса, шкур та голів. Мовляв, аби м’ясо від заготовачів не потрапило на м’ясокомбінати, вирішили його розкидати свиням у мисливському господарстві. Хоч тій їжі, що нині називають ковбасою, зубрятина, навіть пролежавши ніч на березі, точно не нашкодила б.

Шкури й голови тварин працівники лісового господарства кудись продали за 80 000 гривень. Законність цих дій перевіряють правоохоронці. Туші, витягнуті пізніше, після наступних скандальних розборок, залишались на території лісгоспу. Нібито.

Селекційний відстріл здорових зубрів …

Це вже не перший скандал із зубрами на Вінниччині. Років сім тому небезпека для червонокнижних тварин виникла через офіційну діру в законодавстві, що дозволяла заробляти на вбивстві рідкісних тварин чималенькі кошти. Така собі інструкція про селекційний відстріл разом із положенням про ціни на мисливські трофеї пояснювала: «селекційний відстріл проводиться у випадку виявлення хворих, поранених тварин, старих особин із чіткими ознаками деградації, дворічного недорозвинутого молодняку, тварин із нехарактерним забарвленням... Категорично забороняється відстрілювати здорових тварин, які не мають чітко виражених аномалій у своїй будові».

Утім в Україні селекційне полювання стало лише прикриттям для відстрілу будь-яких потрібних замовникам зубрів. Списки з прізвищами людей, котрі отримують особливе задоволення від убивства виду, що веде відлік свого існування на землі з часів мамонтів, для журналістів завжди були недоступні. Власне, як і відкрита і правдива інформація зараз.

Активна боротьба директора Київського еколого-культурного центру Володимира Борейка за відміну цієї інструкції дала свої результати. Але попри її відміну правда, схоже, й досі на боці тих, хто має більше влади.

Без вожака

Більшість виявлених загиблих зубрів були молодими самицями. Але серед жертв браконьєрів опинилась і головна самка — вожак. У зубрів матріархат. Загибель вожака, за спостереженнями працівників лісгоспу, внесла сум’яття і розгубленість у стадо. Воно розділилось на три частини. Усі тварини досі в стані стресу, а це може призвести до викиднів у вагітних самок. Також під питанням — скільки виживе народжених у таких перипетіях телят віком до одного року.

За словами прес-секретаря обласного управління лісового й мисливського господарства Станіслава Вовка, тварини втратили довіру до всіх. Вони з острахом підходять навіть до знайомих годівниць. Раніше єгері вели їх облік із відстані двохсот метрів, тепер не виходить підійти так близько. «Телятка зубрів збиваються до купи й дихають із такою частотою, що їх тіла огортає парова хмара. Ми не знаємо, скільки мам загинуло, скільки зубренят осиротіло. Очевидно, тварини досі не можуть вибрати нового вожака», — зазначив Станіслав Вовк.

Тобто моральний стан стада змушує фахівців остерігатися невиправних наслідків для всієї місцевої популяції.

Багаторічна праця лісового господарства, можна сказати, пішла під лід. За словами колишнього начальника управління та екс-заступника міністра екології Олени Яворської, свого часу, незважаючи на труднощі, фахівцям удалося зберегти вінницьке стадо зубрів і навіть збільшувати його кількість. В Україні, на жаль, уже зникли стада зубрів у Волинській та Сумській областях. А теперішня масова загибель велетнів на Вінниччині перекреслила багаторічну роботу з відновлення популяції зубрів у лісництвах України. Це припинить підселення вінницьких червонокнижних тварин у Волинську, Чернівецьку та Львівську області, де більш лісисті регіони, але поголів’я зубрів останнім часом різко зменшилося.

У лісі, в лісі вирубаному

Те, що сталося з колись розкішними вінницькими лісами, хоч і окрема тема, але вона невід’ємна від існування прадавнього виду тварин у регіоні. Як зазначає Олена Яворська, за останні сто років Вінниччина не зазнавала такого нищення лісів, як протягом останніх року-півтора. Про несанкціоновані вирубки та вивезення за межі області свідчить шлях фур із деревиною, що інакше, як «собачими стежками», не називають. При всій повазі до Кодими на Одещині — дорога з Вінниччини до одеського порту через це селище теж до таких належить. Бо прямим і єдиним легальним вважається шлях через Ульянівку.

Не останньою причиною того, що в Україні тварини-аборигени опинилися під загрозою повторного зникнення, стало й браконьєрське вирубування лісів, природного середовища беззахисних перед людською ненаситністю істот.

Поліція поки що нікому не висунула підозру у скоєнні злочину. Чи будуть покарані справжні винуватці? Чи за все знову відповість стрілочник? Ну, наприклад, той, про кого правоохоронці кажуть, що він забрав додому чи то одну, чи дві туші зубрів-утоплеників. І що, мовляв, зубрятина в нього бувала й раніше. Втім, на думку місцевих мешканців, провина того, поки що не названого на прізвище трупоїда, може полягати лише в тому, що він, як і заготовачі, підбираючи туші після кожного такого сафарі, міг бачити в обличчя тих, хто у вінницьких лісах систематично задовольняє свою кровожерливість, полюючи на рідкісних велетнів.