Життя на полотні

11.02.2016
Життя на полотні

Вишивка спочатку допомогла Сашкові, а тепер — Карині.

Ця історія взаємодопомоги неймовірна — десантник, мешканець села Пилява, Тиврівського району, який втратив ногу в боях під Луганськом, вирішив допомогти пізнати повноцінне життя абсолютно сторонній дитині з хворобою мозку. Щоб зібрати гроші на операцію п’ятирічній дівчинці, хлопець вишиває на продаж ікони.

Вишивка як порятунок

22-річний Олександр Федчишен не багатослівний: «Що розповідати… Ось би допомогти стати на ноги Карині, тоді можна буде поговорити», — схиляється над вишиванням хлопець.

Таке незвичне заняття серед чоловіків зустрічається дуже рідко. Та реалії вносять корективи в життя скалічених бійців. Вишивкою рятує свою сім’ю від голоду боєць АТО на Волині, так вирішив урятувати життя маленькій Карині покалічений воїн з Поділля.

У червні минулого року військовому 24-ї механізованої бригади Олександру Федчишену під час бою за село Краківка Луганської області відірвало ногу. Хоча нині каже, що пощастило, бо в тій, влаштованій ворогами, засідці міг би й сам загинути.

Удома Сашка чекала наречена Вікторія і, аби врятувати коханого від депресії, навчила вишивати бісером. Стіжок за стіжком, намистинка за намистинкою — і нове заняття повернуло Сашкові цікавість до життя. Аж тут молоді люди від знайомих дізнались, що в селі Вінницькі Хутори, неподалік обласного центру, живе маленька Карина, якій терміново потрібні гроші на лікування. При народженні дитина отримала травму голови. Відтоді в її мозку постійно накопичується рідина. Через це вона не говорить і не може рухатися самостійно.

Лише на пігулки для розвитку щотижня необхідно витрачати 1,5 тисячі гривень. Батько Карини покинув сім’ю напризволяще. Тож родині нема на кого сподіватися.

В ізраїльській клініці, що спеціалізується на лікуванні гідроцефалії, пообіцяли поставити дитину на ноги. Але для цього потрібна величезна сума грошей, якої в родини немає.

Тож усі вишиті Сашком ікони молода пара планує продати на аукціоні, що його незабаром буде анонсовано в інтернеті.

Щоб поставити Карину на ноги…

Першу свою ікону — образ Миколи Чудотворця — хлопець вишив, коли лікувався в Київському військовому шпиталі. Уже працюючи над другою своєю роботою — ликом Спасителя — зі знанням справи й не без задоволення говорив, що нічого складного в цьому ремеслі немає, аби тільки було бажання. Нині Сашко взявся за втілення образу Матері Божої.

Скільки доведеться ще вишити ікон, герой навіть не замислюється. Олександр переконаний, що з його допомогою Карина таки стане самостійно на ноги. А тому готовий працювати цілодобово.

Мати дівчинки Наталія Прокоф’єва не може справитись із лавиною сліз вдячності. Адже до цього такого щирого, всеперемагаючого, впертого прагнення врятувати її дитину ще ніхто зі сторонніх людей не виявляв. Тим більше з тих, хто сам потребує допомоги.