Рахівниця й тоталітаризм

Людина-енциклопедія з купою талантів

Утім, перш ніж розповідати про власне музей та мету, яку поставили перед собою його організатори-ентузіасти, необхідно бодай коротенько розповісти про людину, яка стала ініціатором і натхненником цієї справи. Богдан Андрушків, завідувач кафедри менеджменту інноваційної діяльності та підприємництва ТНТУ належить до нечисельної когорти людей, яких Бог щедро наділив різнобічними талантами. Доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки, дійсний член Української екологічної академії наук та Міжнародної академії економічних наук, віце-президент Української академії економічної кібернетики, президент Академії соціального управління, автор і співавтор понад 400 наукових праць, талановитий літератор, що написав понад три десятки справді цікавих художніх і художньо-публіцистичних книг та відомий на Тернопільщині і далеко за її межами громадський діяч. Усе це — про нього, і це ще далеко не повний перелік сфер діяльності Богдана Миколайовича. Непересічною і колоритною є і його трудова біографія від помічника комбайнера в радянському колгоспі — до заступника голови обласних ради та держадміністрації і очільника обласної ради профспілок у вже незалежній Україні. Був керівником різних рівнів, у різні часи і в різних галузях народного господарства, причому керівником успішним, який поєднував кращі якості господарника з глибоким аналітичним розумом і високим інтелектом.

Після виходу на пенсію з державної роботи Андрушків повністю присвятив себе науковій, письменницькій та викладацькій роботі. Йому є що розповісти своїм студентам в додаток до програми підручників. До того ж він ще й дуже цікавий співрозмовник, людина-енциклопедія, розповіді і спогади якої можна захоплено слухати годинами. Власне, поштовхом до виникнення ідеї створення при кафедрі унікального музею теж стала розмова Богдана Миколайовича зі студентами. Під час однієї з лекцій він якось згадав про такий нехитрий обліковий пристрій недалекого минулого, як звичайна рахівниця, відтак зрозумів, що перед ним представники покоління, яке вже навіть поняття не має, що це таке. «Пояснив тоді, як зміг, — розповідає Богдан Андрушків, — але після того зібрав кафедру і поділився своїм відкриттям. Обговорили, порадилися, а незабаром уже зносили перші майбутні експонати — все, що могло становити цікавість і бути корисним у навчальному процесі. Так був започаткований наш музей!».

«Динозаври» технічного прогресу і закривавлений багнет

Нині в експозиції поруч із небаченою ще донедавна студентами політеху рахівницею — і арифмометр, дідусь сучасного калькулятора, і ротатор, і перші на радянських теренах електронно-обчислювальні прилади, і багато інших «динозаврів» технічного прогресу. Неподалік — раритетний засіб з «ідеологічним навантаженням», колишній телефон прямого зв’язку секретаря тернопільського обкому партії. Ще далі — скромні старі друкарські машинки, от тільки в коментарі біля них нагадується, що кожна з таких була на обліку в органах державної безпеки, і при потребі там за відбитком шрифту завжди могли встановити, де саме було надруковане щось небажане для режиму. А ось — стенд зi старими посвідченнями та документами, історії екскурсоводів, які допомагають зрозуміти жорстоку специфіку радянської влади. «Один iз прикладів — трудова книжка колгоспника, що певний час заміняла селянам паспорт, бо його їм просто не видавали, щоб люди не могли нікуди виїхати із села, втікаючи від рабської праці за копійки на державу. За трудодень нараховували 7 копійок, а зарплату виплачували раз на рік за умови, що колгосп був прибутковим, тобто часто її взагалі не отримували. Молоко від домашньої корови потрібно було здати в колгосп, а хто протестував, того оголошували ворогом», — розповідає Богдан Андрушків про тодішні реалії. Подібні історії є у більшості експонатів.

Особливу цінність — й історичну, й навчальну, бо допомагають зрозуміти, що таке так звана соціалістична економіка, — мають зібрані в музеї книги. Тут, зокрема, радянські енциклопедії, матеріали партійних з’їздів, документи, що відображають розвиток сільського господарства та промисловості Тернопільщини. Останніми користуються і науковці університету, які досліджують відповідну історичну тематику. Є в експозиції і «прикольні» експонати — приміром, пляшки з популярними колись у народi горілкою та лікером уже майже тридцятирічної витримки. А є й трагічні за своєю суттю, як ось багнет від більшовицької гвинтівки, який Богдан Миколайович вважає одним з найзначиміших експонатів. «Бо на ньому кров людей — жертв того режиму тоталітарного, який давно потерпів крах, але його осколки досі заважають нам жити», — пояснює він.

У другому залі музею на величезних документальних фотографіях-«шпалерах» оживають пам’ятники тоталітарного режиму, з якими Тернопіль давно розпрощався: і традиційні танк з гарматою, і височезний обеліск слави посеред центральної вулиці, а також можна побачити звичайні для радянських часів пропагандистські лозунги, над змістом яких тоді мало хто задумувався, а нині вони струмом б’ють по нервах. Як ось цей, що колись «прикрашав» фасад місцевого педагогічного інституту: «Хай живе непорушна дружба українського і російського народів!»... У цьому ж залі демонструється продукція промислових підприємств області радянського періоду — бурякозбиральні комбайни в мініатюрі, зразки тканин бавовняного комбінату та шкірзамінники заводу штучних шкір, посуд фарфорового тощо. Деяких iз цих підприємств давно нема, від інших залишились «ріжки та ніжки». Але чому так сталося — це теж цікава історія і радянської, і української економіки, яку важливо знати.

Аж ніяк не з туги за минулим

«Цінність й оригінальність нашого музею в тому, — каже Богдан Миколайович Андрушків, — що він має не лише суто пізнавальну функцію, а й використовується в навчальному процесі. Ми хотіли дати студентам бодай загальне поняття, в яких умовах розвивалися економічна наука і економіка тоталітарного радянського періоду». Наступний абзац iз книги про музей, яку випустили науковці кафедри, більш чітко і повно формулює завдання, які ставили перед собою організатори закладу. Цитую: «Функціонування даного музею переслідує мету об’єктивної економічної історії України тих часів, відображення особливостей та засобів управління у часи тоталітарного періоду, надання студентам та усім бажаючим можливості глибше ознайомитися з тогочасними умовами господарювання, засобами комунікацій та засобами виконання обчислювальних робіт, науково-економічним літературним доробком радянської доби задля винесення об’єктивних висновків щодо недоліків та прорахунків згаданого режиму, їх порівняння із сьогоденням, а також усвідомлення переваг сучасного поступу науки і техніки, переходу до ринкового типу економіки та демократичного державного устрою, що в підсумку сприятиме використанню лише позитивних моментів минулого та недопущенню його помилок у сучасному житті, послужити стимулом до ефективного використання новітніх засобів управління як персоналом, як підприємством, так і економікою та державою в цілому».

Одного разу, правда, музеєві закинули, що він мало не «радянщину» пропагує. Після цього при вході з’явилася табличка з написом «для прискіпливого відвідувача»: «Цей музей створений для пам’яті про нелегкі часи, а не з туги за ними».