Щастя за рецептом

10.02.2016
Щастя за рецептом

Ірина Славінська та Віталій Лямічев щасливі разом. (з власного архіву подружжя.)

Люди схильні вважати щастя чимось великим і часто ефемерним, чекати його і уявляти, яке воно насправді, а при цьому не помічати, що воно — поряд: у турботливій пораді одягтися тепліше в мороз, у настирливому дзвінку, коли ти затримуєшся, у філіжанці з турботою приготовленої ранкової кави. Мудрі люди цим дорожать, бережуть такі стосунки як зіницю ока і лише виграють від цього. Напередодні Дня закоханих хотілось би, як кажуть, із перших вуст почути рецепт «приготування» такої ідилії.
Літературознавець і ведуча «Громадського радіо» Ірина Славінська та педагог, дослідник якості освіти Віталій Лямічев — одна з найромантичніших пар. «УМ» поцікавилася секретами стосунків, які визначають парам саме такий статус, щоденним виявом уваги один до одного і романтичними історіями подружжя.

Ілюзія теплого літа

«Ми з Віталиком не вважаємо себе дуже романтичними, — каже Ірина, — але в повсякденному житті знаходимо час для щоденних проявів турботи — наприклад, варимо один для одного каву вранці, залежно від того, хто раніше встає на роботу. Переважно це Віталик, але з появою ранкової програми на «Громадському радіо» іноді й мені доводиться прокидатися раніше. Але якщо вже говорити про романтичні пригоди, то розкажу про найпершу. Якось у грудні 2006 року моя колега, фотограф «Української правди», Анна Андрієвська разом із чоловіком покликали мене та мого (тоді ще) бойфренда Віталика в новорічну мандрівку до Криму. Це була спонтанна ідея, але ми чомусь погодилися, тож наступного ранку вже їхали з друзями в авто до Гурзуфа. Там ми зустріли Новий рік та провели незабутній тиждень. Напевно, найбільше відповідає канонам романтичності наша прогулянка Мангуп-Кале, куди ми довго підіймалися, де ми заблукали в тумані, але всі зусилля винагородив обід у кримськотатарському ресторанчику. Другим відкриттям став майже весняний Нікітський ботанічний сад. І також не можу не згадати про прогулянку Бахчисарайським палацом у темряві, що привела нас у вірменський маленький і дуже сімейний ресторан «Спітак». Для мене та подорож стала відкриттям зимового Криму — прозорого, малолюдного і теплого. А також це була наша перша спільна велика мандрівка».

«Традиції романтичних вечер або сніданків у нас немає, — продовжує Ірина Славінська. — Ми просто влаштовуємо маленьке свято тоді, коли хочеться, без особливих приводів. Якщо хочеться чогось святковішого, то я віддаю перевагу простій їжі, що не потребує особливих зусиль. Наприклад, сирна тарілка з добрим вином. Одним із ідеальних варіантів мені також видається запечена в духовці риба з духмяними травами та лимоном, її смачно запивати крижаним білим вином. Така вечеря дозволяє влаштувати ілюзію теплого літа навіть на кухні взимку, коли за вікном іде сніг».

Шарм м’яса по-бургундськи

А для гостей пара любить готувати boeuf bourguignon, тобто телятину по-бургундськи: якщо переказувати рецепт у двох словах, то це тушковане в червоному вині м’ясо з великою кількістю овочів, духмяними травами, сіллю та перцем.

Багато хто дивився фільм «Джулі і Джулія: готуємо щастя за рецептом» — чудовий фільм, талановиті актори, повчальна і добра історія в основі. Її головна героїня Джулія Чайлд — автор книжки «Опановуємо мистецтво французької кухні». Коронною стравою і одним iз героїв фільму і є boeuf bourguignon. Якщо бажаєте відчути і собі шарм вишуканого м’яса у вині чи порадувати близьку людину чимось незвичним і незвичайним, приготуйте цю страву також. Вона в певній мірі довільна, часто господині додають і свої нотки у вишуканий ансамбль м’яса, овочів, вина і прянощів.

На 1 кг телятини треба: морквина, 2 цибулини, 2 зубчики часнику, пучок зеленої цибулі, два помідори, столова ложка борошна, пляшка сухого червоного вина, 100 г печериць, 3 столові ложки оливкової олії, столова ложка томатної пасти, сіль і перець — за смаком. А для аромату — пучок петрушки, 2 гілочки тим’яну, по кілька лаврових листочків, горошин духмяного перцю і гвоздичок.

Приготувати соус, подрібнивши моркву, цибулю, зелену цибулю і петрушку, часник, помідори, посоливши суміш і додавши половину вина. М’ясо почистити, порізати на чималі кубики і замаринувати в соусі (приблизно на 5-6 годин). Потім шматочки вийняти з маринаду і, злегка обвалявши в борошні, обсмажити на олії, не даючи зарум’янитися чи висушитися. Додати соус, овочі й решту вина. Нехай на повільному вогні м’ясо мліє не менше двох годин, після чого додати подрібнені й обсмажені гриби, потушкувати м’ясо ще хвилин 15 і додати зелень і спеції.

«У цій страві є два важливі нюанси, — каже Ірина. — Перший: овочі, які тушкувалися з м’ясом, не варто використовувати як гарнір — їхньою функцією є саме віддати свої соки м’ясу. Другий: не економте на вині для цієї страви. І ще про вино скажу два слова. Ми цінуємо цей напій і любимо його дегустувати, таким чином мандруючи світом і куштуючи його на смак. Улітку я найбільше люблю легкий і дуже прозорий смак білого вина совіньйон, а також ароматне прованське рожеве вино, яке продають у пляшці особливої форми — таку у Франції називають «дівчинка», а чи навіть «дівчисько», тобто gamine. Взимку хочеться червоного вина, і тут найліпше пасує, звісно ж, бордо або бургундське. Nota bene для недосвідчених дегустаторів: починайте тренувати язик і піднебіння з менш породистих вин (бо шарм доброго вина без досвіду розпізнати не вдасться), куштуйте вина різних країн, озвучуйте і записуйте свої враження, купуйте напої в добрих крамницях із репутацією, не соромтеся радитись із сомельє. Обирайте собі до смаку».

Велика любов — це насправді маленькі, але постійні і турботливі знаки уваги, які всім цілком під силу. Як бачите — справа лише в бажанні!

  • Кріпчик-петрушка кучерявляться

    Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>

  • Поласуємо полуничкою

    Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>

  • Від кулешу і ніг не поколишу!

    Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>

  • Лимонадна прохолода і насолода

    Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>

  • Сонце в цеберку!

    «Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>

  • Знімаю капелюха

    От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>