Відповідь на це питання, схоже, ми знаходимо в іншому питанні: якщо зараз боротьба іде за голос окремого індивідуума, окремого «творчого колективу» колгоспу імені Будьонного чи кооперативу з виробництва напівфабрикатів, то чи резонно вивести з «поля бою» 4—8 мільйонів голосів закордонних українців? Така величезна різниця у вимірах трудової еміграції (4—8 мільйонів чоловік) пов'язана зі статистичною неспроможністю порахувати більш-менш точно людей з українськими паспортами, які впродовж останнього десятиліття виїхали на заробітки переважно в Західну Європу та Росію, адже цей вид еміграції надзвичайно складно фіксувати, і, крім того, багато з наших співвітчизників працюють за кордоном напівлегально. Проте вони мають цілком легальне право обирати свого Президента.
Навіть якщо взяти до уваги нижню межу цієї химерної статистики, то 4 млн. українців у закордонні, з яких, припустімо, половина та, вірогідніше, третина прийде голосувати, складає суттєвий електорат — 1,3—1,4 мільйона. Чому на них відпочиває увага Банкової, Центрвиборчкому та виборчого штабу Віктора Януковича, пояснюється доволі просто. По-перше, серед них, розкиданих по світах, важко вести агітацію за кандидата, про якого якщо і чули, то в доволі негативному ключі, з повідомлень західної преси та з фактично вільного від цензури українського інтеренту, це той електоральний «сорт», який складно піддати зомбуванню через ручні телеканали і залякування, позаяк він живе в абсолютно інакших реаліях. По-друге, як доводять опитування, проведені в середовищі закордонних українців, переважна більшість поміж них — симпатики Віктора Ющенка. І це є важливим чинником, який підказує Києву не вельми дбати про вчасність і повноту волевиявлення співвітчизників, які «пашуть» по світах.
Опитування, на яке ми посилаємося, було проведено Інститутом євроатлантичного співробітництва (ІЄАС) у десяти країнах, де найбільше осіло трудових мігрантів з України, з 1 по 20 вересня за методом «снігової кулі» (тобто одні респонденти після заповнення анкети пропонували іншим залучитися до такого способу опитування). До десятки держав, де найчисленніша наша еміграція так званої четвертої хвилі, тобто 1994—2004 років, увійшли Іспанія, Великобританія, Португалія, Канада, Італія, Росія, Чехія, Польща, США, Греція. (Презентуючи результати цього дослідження на позавчорашній конференції, скликаній згаданим Інститутом та Комітетом Верховної Ради з євроінтеграції, Володимир Горбатюк, співробітник ІЄАС, обумовив, що в Росії опитування проводилося тільки в Сургуті, а в Об'єднаному Королівстві — тільки в Лондоні, що, звісно, дає статистичну похибку). Отже, 73,19 відсотка респондентів назвали вибори українського Президента дуже важливою подією особисто для себе. Достатньої інформації про кандидатів у Президенти не мають 52,5 відсотка респондентів, одначе народ наш і за кордоном знає імена лідерів передвиборчої гонки: фактично 94 відсоткам відомо, хто є Ющенко, і 63,4 відсоткам — хто такий Янукович. Із усієї маси опитаних 78,84 відсотка проголосували б за Ющенка, якби вибори відбулися сьогодні. 40 відсотків опитаних покладають на нового Президента надії на кращі зміни у житті України.
Важливим рядком у дослідженні є питання: чи перебуваєте ви на консульському обліку? Лише 26,85 відсотка українців відповіли: «Так». Згідно з новою редакцією Закону про вибори Президента, для того щоб проголосувати, не треба, починаючи з нинішнього року, бути на консульському обліку — слід лише подати заявку до своєї виборчої дільниці (міститься вона, зазвичай, у посольстві чи консульстві України) і зареєструватися, засвідчивши паспортом своє українське громадянство. Це раніше для того, аби проголосувати, слід було стояти на консульському обліку. Але хто ж про це знає? Зрозуміло, що промінь світлих законодавчих змін не встиг пробитися (бо йому не вельми й сприяли) у райони Лісабона, Неаполя, Риму, де віднедавна пахне борщем з пампушками. Переважна більшість українців боїться йти на виборчі дільниці, аби не «засвітити» свою незафіксованість на консульському обліку, і тут природна обережність цілком швидко перемагає жагу виборчого волевиявлення.
Аналітики вважають, що така ситуація сприяє не лише втраті потенційних голосів за Віктора Ющенка, а й створює поле для можливих фальсифікацій, коли у підрахунку голосів може виявитися, що більшість ніким не контрольованого українського закордоння раптом проголосувала масово за зовсім іншого кандидата.
Центрвиборчком затвердив запропонований МЗС список із 113 виборчих дільниць за кордоном. Це, каже депутат Юрій Ключковський, надзвичайно мало — така кількість дільниць дає можливість охопити приблизно 5 відсотків українців за кордоном.
Така мала кількість закордонних дільниць означає, що їх створюють лише при посольствах та консульствах, підкреслює Ключковський, тоді як ми маємо зовсім інші приклади з попередніх виборчих кампаній: зокрема, у 1999 році, коли треба було голосувати «за Кучму», в Ізраїлі було створено аж вісім дільниць. Справді, на дивну непередбачливість скидається пропозиція МЗС, кілька тижнів тому подана до ЦВК, створити в Італії, де нині мешкають близько 700 тисяч українців, тільки одну дільницю — в Римі.
Додаткові дільниці ще можна створити. Але, зауважує Ключковський, зараз починається друкування бюлетенів (нагадаємо, на бюлетені вказується номер дільниці), і саме в цьому міжчассі можуть бути зловживання щодо кількості додатково віддрукованих і невикористаних «за призначенням» бюлетенів.
З проханням про створення більшої кількості дільниць зверталися до МЗС опозиційні депутати, зокрема колишній міністр Борис Тарасюк, який наполягав на широкому залученні до виборчого процесу українців Придністров'я. Ці пропозиції були почуті. Але коли?! Тільки зараз, як повідомив на вищезгаданій конференції заступник міністра закордонних справ Валентин Наливайченко, посли України в кількох державах, зокрема в Росії та Італії, виїхали «на місця», щоб за потреби зібрати в наших громадян заявки про відкриття нових дільниць. Крім того, Київ ще чекає на згоду урядів Іспанії, Португалії, Молдови, США, Росії відкрити додаткові дільниці. Чому наш уряд узявся за цю справу так пізно і чи встигнуть виборці в закордонні дізнатися про те, що в їхньому місті чи десь неподалік будуть відкриті додаткові дільниці? Ці питання залишаться кількома з багатьох риторичних питань, які не дають можливості нинішній кампанії називатися прозорою.
МЗС не забарилося з відповіддю на найгостріші питання, поставлені на згаданій у нашій статті прес-конференції і запевнило: «Ми зможемо прийняти всіх виборців, які прийдуть проголосувати на виборах Президента України». Про це сказав речник міністерства Маркіян Лубківський. Передаючи список із 113 дільниць до ЦВК, МЗС виходило з тієї кількості громадян, які перебувають нині на консульському обліку в дипустановах України за кордоном, «і всі ці 113 дільниць зможуть прийняти відповідну кількість людей», вважає Лубківський. Він припустив, що дільниць може бути й більше, але невідомо достеменно, на скільки, адже формування виборчих дільниць закінчується за 7 днів до початку голосування, передає УНІАН.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
