Відповідь на це питання, схоже, ми знаходимо в іншому питанні: якщо зараз боротьба іде за голос окремого індивідуума, окремого «творчого колективу» колгоспу імені Будьонного чи кооперативу з виробництва напівфабрикатів, то чи резонно вивести з «поля бою» 4—8 мільйонів голосів закордонних українців? Така величезна різниця у вимірах трудової еміграції (4—8 мільйонів чоловік) пов'язана зі статистичною неспроможністю порахувати більш-менш точно людей з українськими паспортами, які впродовж останнього десятиліття виїхали на заробітки переважно в Західну Європу та Росію, адже цей вид еміграції надзвичайно складно фіксувати, і, крім того, багато з наших співвітчизників працюють за кордоном напівлегально. Проте вони мають цілком легальне право обирати свого Президента.

У вересні з-поміж скандальних парламентських тем по-своєму виділявся скандал із виходом одразу 15 народних депутатів так званої «харківської групи» з фракції «Демократичні ініціативи — Народовладдя». Причиною цього було питання бізнесу, в даному випадку — ламання списів навколо чергового ласого шматка енергоринку, що приватизується. Конфлікт трохи утрясся, депутати повернулися, і найближчим часом, повідомляє сайт Finport.net, у Верховній Раді буде зареєстровано ще один проект закону про приватизацію ЗАТ «Укртатнафта». Цей закон «фактично прописує процедуру приватизації «Укртатнафти» «харківською» бізнес-групою.