Навмисні «висяки»?

Підмічено, що судові засідання, які відбуваються у Вінниці щодо активіста Юрія Павленка (Хорта) та добровольця АТО Андрія Сарвіри (Санчеса), за невеликими винятками, проходять паралельно в один і той самий день і майже в один і той самий час. Так було й востаннє, у день Святвечора. Проте на присутність у судових залах численних груп підтримки представників різних громадських організацій, побратимів із фронту, правозахисників це не вплинуло. У кожній із судових зал було близько ста чоловік. Однак справи «підвісили» на невизначений термін.

«У мене Україна одна»

Оскільки 11 січня спливав термін тримання під вартою Павленка, то в переддень Різдва у Вінницькому міському суді провели засідання, щоб визначити подальшу долю затриманого.

Нагадаємо, Хорт уже більше року сидить у вінницькому СІЗО за звинуваченням в організації масових заворушень у Вінниці 6 грудня 2014 року. Адвокат затриманого Валерій Палій укотре виступив iз клопотанням про зміну запобіжного заходу.

«З 29 січня 2014 року в провадженні судді Курбатової перебуває ганебне кримінальне провадження за надуманою підозрою політичного ув’язненого Павленка Юрія Євгеновича, — зазначив на засіданні адвокат. — Юрія визнано одним iз перших політв’язнів режиму Порошенка в Україні, так само як і Надія Савченко в Росії. Порошенко переслідує його за вживання слів «жиди», що не заборонені законом. Це гарантує Конституція як дотримання свободи слова та переконань. Йому мстяться за розірваний папірець із зображенням президента, який показали на весь світ».

Виступ самого Хорта був викладом свого бачення ситуації в країні в цілому, й своєї трагічної, зокрема. Нічого нового чи радикального для себе ніхто з присутніх у залі не почув — цього вдосталь лунає як у розмовах селян, так і в міському транспорті. Коротка версія така: можновладці заганяють українців за межу виживання. Тільки, на відміну від приватних розмов, Хорт свій виступ не приправив міцними слівцями. Щоправда, всіляко кпинив суддю, міліцію, прокурорів. Але хіба таке може бути причиною тримання під вартою?..

«У мене одна Україна, я нікуди не збираюся тікати і переховуватися», — сказав Юрій Хорт.

Клопотання підписали народні депутати Андрій Лозовий, Дмитро Лінько, Ігор Мосійчук. Також захист надав письмове зобов’язання голови Комітету визволення політв’язнів, командира батальйону «ОУН» Миколи Коханівського про взяття Хорта на поруки. «Я вам даю слово, — сказав командир Коханівський, — Юрій Хорт мій побратим, жодного судового засідання він не пропустить».

Однак після майже півгодинного перебування в нарадчій кімнаті суддя Ірина Курбатова винесла вже таке звичне для ув’язненого активіста рішення: у клопотанні про зміну запобіжного заходу відмовити. Хорт перебуватиме під вартою ще два місяці.

На час проголошення ухвали до будівлі суду стягнули бійців Нацгвардії, суддя швидко зачитала коротку ухвалу і втекла. За нею слідом тікали й прокурори. Щоправда, дочитати спокійно рішення до кінця судді не дали активісти, які вигукували «Ганьба!». Спроби зробити відвід судді Курбатовій закінчились нічим. Сам суд тривав ледь не до першої зірки.

Те, що Юрія можуть швидко звільнити, голова Комітету визволення політв’язнів Микола Коханівський стверджувати не береться, але обіцяє, що просто так цю справу не залишить: «Я знаю Хорта вже багато років як патріота, чесну та порядну людину, тому в будь-якому разі ми будемо підтримувати його і боротися за його звільнення. Чи випустять його зараз — не знаю, але точно можу сказати, що таких, як Хорт, може звільнити Національна революція».

Справа Санчеса знову «зависла»

А у цей час в іншому вінницькому суді — апеляційному — стався відвід судді, котрий вів розгляд апеляції на вирок бійцеві 81-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ Андрію Сарвірі з позивним «Санчес». Нагадаємо, справу реанімували, з невідомих причин, через бійку семирічної давнини, яка сталася за участі місцевого мажора. Останній виступає в ролі потерпілого. Боєць Сарвіра із реально потерпілого перетворився на головного винуватця усіх бід учасників бійки. Навіть його товариш (вочевидь, з такими друзями й ворогів не треба), хоча й був учасником інциденту, але не має навіть статусу свідка.

Власне, саму апеляційну скаргу в суді намагаються розглянути вже два місяці. Санчеса тримають за ґратами — три з половиною. І тепер черговий розгляд справи в Апеляційному суді Вінницької області відкладено на невизначений термін. Суд не зміг розпочати її слухання по суті, оскільки потерпілий Сергій Семенчук через свого адвоката подав клопотання про відведення головуючого судді Костянтина Слободяна. Сам Семенчук два місяці уникав участі в засіданні, нібито через хворобу й госпіталізацію.

Його захисник мотивував клопотання тим, що в 2010 році суддя Слободян розглядав клопотання Сергія Семенчука у цій справі й відмовив йому в задоволенні апеляції на рішення Ленінського райсуду Вінниці, що повернув справу на дорозслідування в прокуратуру. Суд клопотання про відвід судді Слободяна задовольнив.

Тож тепер справа має знову пройти процедуру комп’ютерного розподілу, а вже після цього новий головуючий призначить перше засідання. Коли це відбудеться — невідомо, адже новому складу суду необхідний час на ознайомлення з матеріалами справи. А тим часом боєць сидітиме!

Водночас сторона захисту «Санчеса» наполягає на зміні запобіжного заходу, бо вважає, що їх підзахисний перебуває за ґратами незаконно, оскільки вирок суду першої інстанції не набув законної сили, а його скасування апеляційним судом протягом тривалого часу унеможливлене затягуванням судового процесу стороною захисту потерпілого Семенчука.

Незалежні експерти з кримінальної судової практики, з огляду на обставини даної справи, прийшли до висновку, що поведінка сторони захисту потерпілого Семенчука може бути пов’язана з наявністю у справі третьої зацікавленої сторони, можливі зобов’язання перед якою Семенчука та їх припинення можуть настати лише в разі засудження і тримання під вартою Андрія Сарвіри.

Коліщатка системи

Утомлені виконавці цих розіграних судових трагічних реаліті-шоу, напевне, розуміють усю абсурдність ситуації, а головне — знають, що потрібно виконати вказівку зверху. І в цьому відчувається їхня приреченість і перспектива знеславленості. Ну і відповідне місце в історії. Бо лише в театрі абсурду може розігруватись доля ув’язнення молодих хлопців, які спочатку на Майдані, а потім добровольцями на фронті намагались змінити усталені правила гри.

«Усі аргументи захисту нічого не дадуть, якщо прокурор скаже, що підозрюваний може переховуватись і впливати на свідків і, зважаючи на наявні ризики, його потрібно й далі тримати під вартою, — вважає координатор Комітету визволення політв’язнів Тетяна Близнюк. — У 99,9% випадків цього достатньо, щоб високий суд так і зробив, як каже прокурор. 1% — це коли є вказівка вирішити по-іншому. І от ця вказівка надходить саме тоді, коли громада чинить неправильно з правової точки зору. Не в правовому полі. Бо жити по правилах, спущених згори, коли на горі — анархія, — це «тєрпільство». І зараз у суді, навколо суду вирує побутовий антисемітизм. У вінницькому повітрі пахне погромами. У в’язниці мучать молодого гарного ультраправого (Хорта) на замовлення... І по ходу суду усім видно, що то є дрібна помста, не більше. Нічого такого, за що не можна відпустити хлопця, немає. Тим більше, зважаючи на те, що кого в нас тільки не відпускають».

Однак у Вінниці на підході ще одне судове засідання, провадження з якого відкрили після штурму ОДА того-таки 6 грудня 2014 року стосовно «колеги» Хорта — Михайла Сіранчука.