У прес-службі прокуратури Вінницької області сухо повідомляють про початок досудового розслідування за фактом перевищення службових повноважень співробітниками Піщанського райвідділу поліції, в результаті чого загинула одна людина.
За версією облуправління Нацполіції, того дня черговий залізничної станції Рудниця повідомив поліцію про те, що на території вокзалу четверо п’яних чоловіків вчинили бійку, в результаті якої постраждало троє осіб. На місце події виїхали п’ятеро поліцейських. З’ясувалось, що п’яні молодики побили трьох жителів району, одного з них було госпіталізовано з переломом ноги, ще двоє отримали синці. При спілкуванні постраждалі вказали на групу чоловіків, що тікали з вокзалу. Поліцейські розділились на дві групи для затримання зловмисників.
«Двоє поліцейських наздогнали трьох правопорушників. Під час затримання в їхній бік полетів камінь, зловмисники погрожували, а один iз них штахетиною намагався завдати тілесних ушкоджень слідчому. Після таких дій працівники поліції змушені були вжити заходів фізичного впливу для затримання правопорушників», — iдеться у повідомленні.
Уже після затримання поліцейські викликали медичну допомогу. Одного з учасників інциденту госпіталізували, іншого — після надання медичної допомоги відправили додому. Ще двоє підозрюваних по медичну допомогу не зверталися. Тілесні ушкодження отримав і один полісмен. Згідно з ч. 2 ст. 296 ККУ (хуліганство) та ч. 2 ст. 345 КК (умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень) відкрито два кримінальнi провадження.
Натомість київська волонтерка Марина Ізосімова, яка дізналась про інцидент від родичів постраждалих, опублікувала на власній сторінці у Facebook іншу версію. Родичі стверджують, що четверо хлопців зайшли до кав’ярні на вокзалі, аби випити пива. «Засиділись, розговорились, сміялись, — пише пані Ізосімова,— але тут приїхали «порезвиться» менти, чоловік 10, п’яні... Хлопців вивели з кафе й почали бити. Крім того, поліцейські дубинками розбили машину, на якій приїхали хлопці, повалили їх на землю і стали добивати ногами... Били жорстоко, доти, доки люди не знепритомнiли. Сіли наші «правоохоронці» в машину й поїхали».
Волонтерка стверджує, що «швидку» побитим викликали працівники кафе: «Троє постраждалих усе ж піднялись на ноги, намагались підняти й четвертого. І це навіть вийшло. Приїхала «швидка», один із побитих упав, не дійшовши до машини. Кома. Перелом основи черепа. Термінова евакуація у Вінницю. Операція пройшла вдало, однак на третю добу постраждалий помер...».
Наразі триває слідство, в ході якого слідчі мають дати правову оцінку діям працівників Піщанського відділення поліції. Водночас громадськість украй обурена інцидентом. Дехто навіть захищає полісменів, мовляв, у Піщанці є колонія і це ще питання, до якої категорії відносяться ті, хто потрапив під «роздачу» правоохоронців. Хоча це, звісно, не виправдовує їхніх дій.
Правозахисники ж зауважують, що швидкого й справедливого розслідування цього скандального побиття, як і покарання винних, очікувати не варто. Координатор «Вінницької правозахисної групи» Світлана Побережець каже, що реформування правоохоронної системи наразі зводиться до того, що справжні винуватці лишаються непокаранi. І це засвідчують численні томи майже всіх справ щодо катувань затриманих міліціонерами, які веде «ВПГ». Адже жодного з цих проваджень ще не передано до суду.
«На якомусь етапі слідчий орган закриває кримінальне провадження, скажімо, через нестачу доказів, — каже правозахисниця. — Проте одна зi сторін скаржиться до суду, який справу поновлює, але її кілька разів повертають на досудове розслідування. І розгляд справи затягується на невизначений термін. Якось вплинути на цю ситуацію неможливо. Бо і поліція, і слідчі органи чітко прописаних повноважень ще не мають. У прокуратури діють перехідні положення. Тож у країні склалася ситуація, коли люди не мають реального доступу до правосуддя».
Пані Побережець додає, що це стосується не лише проваджень, які контролює очолювана нею правозахисна група, а й розслідування убивств на Майдані, порушень щодо учасників АТО тощо.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
