На жаль, хвороби не минають ні простих людей, ні знаменитих. І онкологічні — так само. «Девід Боуї відійшов у мирі в колі своєї сім’ї після мужніх 18 місяців боротьби з раком». Це повідомлення, яке вчора з’явилося у «Фейсбуці» на сторінці засновника глем-року і одного з найуспішніших співаків XX століття, стало справжнім ударом не тільки для його шанувальників. «Із його відходом в інший світ від нас іде цілий пласт рок-культури, який, безумовно, пов’язаний із Девідом як з одним iз яскравих, самобутніх виконавців. Його голос, манеру і пісні неможливо сплутати, а внесок у жанр рок-музики важко переоцінити», — зазначив у коментарі «УМ» відомий композитор Анатолій Карпенко.
За два дні до смерті, 8 січня, Девід Боуї (справжнє ім’я Девід Джонс) відзначив своє 69-річчя. Цього ж дня побачив світ і його останній, 29-й, альбом Blackstar — «Чорна зірка». До нього увійшло лише сім пісень, серед яких рокові композиції, індустріальний рок, душевні балади, легкі фолк-пісні і навіть хіп-хоп. Платівка була записана в Нью-Йорку разом із джазовими музикантами. Перша композиція Blackstar, яку журнал «Роллінг Стоун» назвав найкращим шедевром музиканта, створеним iз 1970-х років, триває близько десяти хвилин і включає в себе, крім вокалу самого Боуї, григоріанські співи та електронні ритми.
Зірка самого Боуї спалахнула наприкінці 60-х завдяки пісні Space Oddity з однойменного альбому музиканта. Він домігся всесвітньої популярності як рок-співак, а крім того, вплинув на наступні покоління музикантів у найрізноманітніших напрямах сучасної музики. Його альбоми розійшлися накладами у понад 136 мільйонів примірників, у його доробку є низка престижних музичних премій, серед яких і «Греммі». У 2002 році в опитуванні ВВС «100 найвидатніших британців» Боуї зайняв 29-те місце, а у 2003 році він став другим після Пола Маккартні найбагатшим музикантом Великобританії.
Свій вплив Девід Боуї справив і на українських музикантів. «Офіціоз у 70-х не балував слухачів насиченістю ефірного простору рок-музикою. Взагалі глушились усі західні радіостанції, які ми жартівливо називали «ворожі голоси». Але справжні меломани і вимогливі музиканти знаходили можливість отримувати платівки видатних виконавців рок-, джаз- і поп-музики і вже потім розповсюджували перезаписи на плівці. На цьому і вчилися грати і співати молоді прихильники цих жанрів, бо в музичних училищах на ті часи не було навіть естрадного відділення», — зазначає Анатолій Карпенко.
«Усі мої близькі знають: якщо я йду вмикати музику — найімовірніше, це буде Девід Боуї. Дякую. За насолоду — слухати, надихатись і жити в той самий час. О великий, вічний Девіде! Спочивай у мирі», — написав на своїй сторінці у «Фейсбуці» лідер «Плачу Єремії» Тарас Чубай. «Він так і пішов... — молодим», — підтримав колегу волинський джаз-бард Сергій Шишкін, виставляючи один із хітів 70-х «Молоді американці» Девіда Боуї. І таких коментарів по всьому світу є і буде ще чимало. Як і музики, яку залишив нам Великий Девід.