Сприяння, а не перепони

Вітчизняний спорт, як, власне, і вся наша країна, нині переживає складні часи. Якщо про необхідність «ущільнення», розглядаючи зменшення кількості учасників прем’єр-ліги до 12 команд, усерйоз розмірковують в українському футболі, то що вже говорити про інші види, котрі ніколи не жили на широку ногу. Сумніватися, що найближчим часом усій українській спортивнiй індустрії доведеться стати на шлях реформування, не варто. Принциповим є інше. За яким сценарієм відбуватиметься цей процес?

За минулі чверть століття вітчизняним функціонерам зняти український спорт iз радянських рейок не вдалося. Упродовж цього часу Україна так і не навчилася жити без «великих перемог». Якість роботи профільного міністерства мимоволі доводилося оцінювати за кількістю медалей, здобутих українцями на масштабних спортивних форумах. Для самих же спортсменів (за винятком футболістів) підкорення світової вершини стало єдиним способом покращення свого скромного матеріального стану. А свою щедрість та турботу, як відомо, держава проявляє лише до переможців та призерів Олімпійських ігор.

Хоча, можливо, найближчим часом і цей аспект стимулювання вітчизняних спортсменів може суттєво ослабнути. Спортивна імміграція, яка останнiми роками «накрила» Україну, вже продемонструвала відчутне зменшення державної уваги до цієї галузі. Як-то воно буде, коли взагалі зникне Міністерство спорту?

А те, що подібні плани виношуються в рамках реформування Кабінету Міністрів України, не так давно повідомили вітчизняні ЗМІ. Передбачається, що «спортивне» міністерство має влитися в структуру трохи дивного конгломерату, котре носитиме назву міністерство культури та охорони здоров’я.

Подібна ініціатива уряду не надто порадувала спортивну спільноту України, яка, щойно про неї дізнавшись, направила Президенту Петру Порошенку офіційне звернення з проханням залишити профільне міністерство. Під відкритим листом на адресу глави держави підписався не один десяток знаних у вітчизняному спорті персон, серед яких Ірина Дерюгіна, Олександр Волков, Вадим Гутцайт, Ганна Безсонова, Ельбрус Тедеєв, Олексій Торохтій тощо.

Своє невдоволення у «Твіттері» виказав і тенісист Сергій Стаховський, котрий, до слова, входить до складу профспілкової організації АТР: «Це повна маячня. Покажіть мені країну, в якій немає міністерства спорту. У нас спорт перебуває в жахливому стані, а якщо скоротити міністерство, то його взагалі не буде. Наші спортсмени представляють інші країни лише тому, що там їм пропонують кращі умови».

Що сказати, ситуація й справді неоднозначна. Ідею відмови від «спортивного» міністерства навряд чи можна назвати вдалою. Варто нагадати, що в епоху президентства Віктора Януковича вже «спрощували» «спортивне» міністерство до рівня державної служби. Але з часом підрозділу повернули міністерський статус. І ось — знову.

Не виключено, що існуюча в нашій країні система бюджетного фінансування великого спорту, безповоротно застаріла. Проте це не означає, що державна політика у відношенні самого спорту має стати другорядною. А те, що це може відбутися після спрощення профільного міністерства, цілком імовірно.

Україні, яка взяла курс на Євросоюз, у питанні проведення адміністративних реформ більшість експертів пропонують брати активний приклад із сусідньої Польщі. Так от, там у системі уряду існує міністерство спорту та туризму, яке сприяє «розвитку фізичної активності всієї громади та успіху польських спортсменів». Із огляду на сучасні реалії, коли значна частина населення планети веде малорухомий спосіб життя, вище окреслене завдання для будь-якого уряду світу, погодьтеся, не просте. Приміром, у Великій Британії уряд Девіда Кемерона започаткував програму підтримки недержавних організацій, які будуть опікуватися фізичним, психічним, індивідуальним розвитком громади, сприяти її соціальному та економічному прогресу. Планується, що нова ініціатива британських чиновників дозволить благодійним фондам та громадським організаціям отримати доступ до так званого спортивного фінансування.

Змінити підходи до перерозподілу фінансових потоків у спорті британський уряд вирішив після того, як отримав дослідження, що 25% з 1000 опитаних дітей називають відеоігри фізичною культурою. При цьому майже половина з них уникає участі в спортивних заходах, соромлячись свого тіла. «Ми повинні змінити акценти, спрямувавши нашу увагу на представників менш активної аудиторії, включаючи жінок, людей похилого віку, інвалідів», — заявила міністр спорту Великої Британії Трейсі Крауч. За словами урядовця, нових статей видатків на подібні програми у бюджеті не передбачено, проте уряд Девіда Кемерона, приміром, уже досяг домовленостей iз прем’єр-лігою, яка пообіцяла збільшити вдвічі суму, яку вона вносить у масовий футбол. Як повідомляє Бі-Бі-Сі, за право показу своїх поєдинків у 2016-2019 роках АПЛ отримала від телеканалів більше п’яти мільярдів фунтів. Подейкують, що не менше п’ятої частини цього «фінансового пирога» буде спрямовано в маси.