Комфорт серед лісу

09.12.2015
Комфорт серед лісу

Ректор університету Станіслав Ніколаєнко в оновленому навчальному корпусі.

Боярська лісова дослідна станція — єдине на сьогодні навчальне підприємство на пострадянських теренах, яке має FSC-сертифікат лісоуправління та внутрішнього ланцюга поставок, що засвідчує її статус. Нещодавно на базі її Дзвінківського навчально-науково-виробничого центру відкрито сучасну базу практичного навчання.

«Щорічно близько 500 студентів навчально-наукового інституту лісового та садово-паркового господарства і факультету землевпорядкування проходять тут навчальні практики, — розповідає ректор Національного університету біоресурсів та природокористування Станіслав Ніколаєнко. — Подбати про належні умови навчання і перебування тут — наше першочергове завдання. Що ми і зробили: відсьогодні студенти набуватимуть практичних навичок в оновленому корпусі, оснащеному новітнім мультимедійним обладнанням і забезпеченому сучасними ортопедичними меблями. Наукові ж заходи, конференції, семінари, до яких залучаються і студенти, проводитимемо в актовій залі на 120 осіб».

У корпусі встановили сучасну систему опалення з піролізним котлом на пелетах, що дає можливість не транспортувати тепло великою територією центру і значно зекономити на енергоносіях. У перспективі — залучення інвестицій на встановлення власної лінії з виробництва пелетів. У завданнях на наступний рік — капітальний ремонт гуртожитку. З тим, щоб забезпечити на базі Боярської лісової дослідної станції безперервний цілорічний процес навчання лісівників і землевпорядників.

«Мені важко порівнювати сучасну навчальну базу з тією, що існувала раніше, адже став студентом всього три місяці тому, — ділиться враженнями випускник Волинського обласного ліцею з поглибленою військово-фізичною підготовкою, а нині першокурсник ННІ лісового та садово-паркового господарства Богдан Борох. — Але те, що ми маємо сьогодні, дуже стимулює до навчання. Так само, як і лісівнича форма: до однострою вже якось звик, навчаючись у ліцеї, ось тільки погони інші. Такі, як у мого дядька Ігоря Бороха, який працює в Камінь-Каширському лісгоспі. До речі, він теж закінчував наш університет».

Подбали і про «зовнішність» території. З допомогою студентських загонів розбили її доріжками, озеленивши при цьому отримані газони і куртини, встановили альтанки і додаткові лави.

«Особливо до вподоби оновлена спортивна база з новими снарядами та ігровими майданчиками, — приєднується до розмови першокурсник Володимир Литвиненко. — Тепер, крім інтернету, є чим зайнятися у вільний час».

  • Тепло із сажею

    На тривалі застереження екологів щодо небезпеки, яку несе мешканцям міста Ладижин та доброму десятку довколишніх населених пунктів стара система очистки й зношені фільтри Ладижинської ТЕС, і досі ніхто не зважав би, якби цього року ладижинців кілька разiв не засипало сажею. Окрім місцевого спиртового заводу, під підозру потрапила й теплоелектростанція... >>

  • Чорнобиль нас нічого не навчив

    Від пожежі на нафтобазі біля Василькова на Київщині минуло не так багато часу, але ця страшна екологічна біда знову змусила нас пригадати уроки Чорнобиля 1986 року. >>

  • Друге життя «енерджайзера»

    Чи задумувалися ви, скільки щодня батарейок викидають українці до сміттєвих контейнерів? Тисячі! Хоча на кожній з них є попереджувальний знак, що викидати відпрацьовані елементи живлення заборонено. Але оскільки мережа збору використаних батарейок у нас просто відсутня, ті однак опиняються на звалищах, завдаючи величезної шкоди довкіллю. >>

  • Життя за законами природи

    Коли торік у вересні на лісовій околиці села Уторопи Косівського району ведмедиця напала на 55–річного місцевого жителя, зламавши йому щелепу, вибивши око й відкусивши носа, дехто із запальних горян вибухнув гнівом на адресу Національного природного парку «Гуцульщина». >>

  • Трилер про золоту рибку

    Цього жовтня надії мешканців Донбасу поласувати свіжою рибкою під час чергової путини на «домашньому» Азовському морі катастрофічно не виправдовуються. Рибні ряди базарів зустрічають порожнiми прилавками. Якщо й трапиться випадковий продавець, то запропонує хіба що дрібного — кістки та голова — бичка або молодь пеленгаса, яку не на пательню хочеться класти, а ридати над її довчасно загубленою долею. >>

  • Чим дихає Україна?

    Щороку в третю п’ятницю травня Центральна геофізична обсерваторія відзначає своє традиційне свято — День обсерваторії. Сьогодні особлива увага тут буде прикута до відділу спостережень за станом хімічного забруднення та відділу інформації про стан хімічного забруднення природного середовища, адже вони відзначають 40–річчя з дня створення. Саме фахівці цих двох відділів відстежують та аналізують стан нашого повітря, води, ґрунтів, опадів. Моніторити ситуацію допомагають 41 лабораторія та майже 600 спостережних постів, пунктів і станцій. Щоб дізнатися, чим ми сьогодні дихаємо, в яких річках краще не купатися та що маємо у своїх славетних чорноземах, які нас годують, «УМ» вирушила на проспект Науки, 39, корпус 2, де розташована Центральна геофізична обсерваторія. >>