Не бийте журналіста

04.11.2015
Не бийте журналіста

Андрій Скакодуб. (з сайта depo.ua.)

Воістину, нові стандарти співпраці з журналістами. Нещодавно в місті енергетиків Ладижин скоєно напад на відомого у місті громадського діяча та правозахисника Андрія Скакодуба, який займається журналістськими розслідуваннями щодо корупції серед місцевих чиновників. І до того ж активно бореться за довкілля та права мешканців Ладижина й сусідніх сіл, що їх, як кажуть екологи та громадські діячі, добряче підірвало будівництво «Нашою Рябою» другої черги підприємств. Своє обурення побиттям Андрія Скакодуба висловили не лише місцеві активісти та громадські діячі, а й Національний екологічний центр, який вимагає від МВС термінового розслідування злочину.

Про лихе не було підозр

Андрій Скакодуб розповів «УМ», що його запросили на зустріч серед білого дня, пообіцявши розповісти про можливі фальсифікації під час виборів. Домовилися зустрiтися в центрі міста, біля Ладижинської ЗОШ №2. На ту зустріч ніхто так і не прийшов. Повертаючись додому, Андрій помітив, що має «провожатих»: двоє молодиків характерної спортивної зовнішності. Напали вони майже біля дому. Звалили з ніг ударом у скроню. Били мовчки, жодних цінностей не взяли. На щастя, обійшлось без переломів.

Журналіст каже, що той дзвінок не викликав підозри, бо й раніше люди анонімно телефонували та ділились різною інформацією. «При мені були фотоапарат та гроші. Нічого не вкрали, отже, це було замовлення. Від кого саме — я не знаю, адже я займаюся громадською та правозахисною роботою і журналістськими розслідуваннями щодо корупції серед чиновників міста Ладижин. Також захищаю інтереси територіальних громад, що мешкають навколо Ладижина, щодо будівництва «Нашою Рябою» другої черги підприємств та інше. Ранiше у мене не було жодних подібних проблем iз погрозами та побиттям. За останні півтора року мені погрожували не один раз, цей випадок показав, що вони не жартують, — каже активіст. — На душі неприємно і мерзотно».

Однак, проводячи власне розслідування, місцеві активісти кажуть, що в той самий час у центрі міста бачили колишнього начальника служби безпеки «Нашої Ряби». Зв’язувати в один ланцюг цю інформацію сам Андрій Скакодуб не береться: наразі немає прямих доказів. Однак додає, що свого часу саме від цього чоловіка надходили погрози ще одній активістці міста.

Європейці беруться за голову

До речі, в травні 2015 року під Ладижином під час дослідницької місії європейських громадських організацій мало не побили виконавчого директора Національного екологічного центру Юрія Урбанського, про що було заявлено до міліції. Тоді європейська мережа Bankwatch та голландська організація — центр дослідження транснаціональних корпорацій SOMO, представники яких у травні 2015 року відвідали Україну з дослідницькою місією, написали у своєму звіті: «Мешканці українських сіл стикаються з численними екологічними проблемами, зумовленими швидким розвитком промислових тваринницьких підприємств. На українських селян тиснуть, якщо вони виступають проти розширення таких виробництв на свої землі... Під час дослідницької поїздки до України європейські фахівці разом iз представниками громадськості відвідали околиці Вінницької птахофабрики, власник якої отримав кредити на розвиток бізнесу від європейських інституцій, і наближені до неї села. Впродовж візиту учасники місії поспілкувалися з більш ніж сотнею місцевих мешканців. Селяни заявили дослідникам, що на них тиснуть, аби підписати договори оренди для будівництва комплексів вирощування курчат, оскільки птахофабрика планує розширення. Місцеві мешканці проти, щоб біля їхнiх осель будували великі промислові об’єкти».

А експерт Національного екологічного центру України з охорони навколишнього природного середовища Наталія Коломієць, яка супроводжувала європейських колег, так пояснила позицію вітчизняних і закордонних експертів: «Вінницька птахофабрика «Миронівського хлібопродукту» вже є однією з найбільших птахофабрик Європи. До 2018 року вона планує вдвічі збільшити виробництво та виробляти близько 400 000 тонн курятини на рік. Це неймовірні масштаби виробництва для України. Для місцевого населення це може принести величезну кількість відходів, забруднення ґрунтів, води, повітря. Подальше розширення птахофабрики неможливе без урахування думки місцевих громад».

Також SOMO провів дослідження, звідки українські аграрні компанії беруть гроші на розширення виробництва. За попередніми даними, «Миронівський хлібопродукт» (МХП) отримав більше ніж півмільярда доларів кредиту від європейських фінансових інституцій та Світового банку. В цих організаціях запевняють, що їхнi інвестиції допомагають підвищувати стандарти агробізнесу в Україні. Проте у SOMO впевнені, що подальша підтримка великих проектів збільшить негативний вплив на довкілля. І, як виявилося, водночас це загрожує безпеці журналістів та активістів, котрі й відстоюють довкілля.

Побитий журналіст Андрій Скакодуб каже, що й надалі планує продовжувати почате. Мовляв, такими брудними методами його не залякати. Тим більше, за його словами, на нього орієнтується чимало активістів та громадських діячів: від місцевої самооборони до просто свідомих людей, тож вiн не має права відступити.

  • Голодомори й лихоліття «мами за законом»

    Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>

  • Ноги замість мотора

    30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>

  • За ним сумує місто...

    Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>

  • «Я давно вже став українським націоналістом»

    Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>

  • Не в грошах щастя

    Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>

  • «Ми такі люди — співати вміємо, а балакати не дуже!»

    Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>