На зупинках, у громадському транспорті тільки й розмов, що про дармовий цукор. Підсолодити життя полтавців перед виборами вирішила політична партія «Совість України», очолювана міським головою Полтави Олександром Мамаєм. В офіс партії запрошують пенсіонерів, котрі, як відомо, є найдисциплінованішими виборцями, та видають по вiсiм кілограмів цукру. Для зручності навіть тролейбусну зупинку неподалік офісу організували й дерев’яні лавочки встановили — ось така турбота про людей. Незважаючи на те, що обабіч дороги, що веде до офісу «Совісті України», опоненти міського голови виставляють банери з написами: «Мамай, де ж твоя совість?» та «Мамай, полтавців за цукор не купити!», по цій дорозі щодня проходить багато людей: в один бік — із порожніми руками, назад — із дармовим цукром, розфасованим у два пакети яскраво-синього кольору з написом: «Совість України».
«Я народилася 25 червня, — розповідає 86-річна полтавчанка Ніна Тітар. — Якраз перед днем народження отримала листівку з привітанням та запрошенням на таке-то число завітати до офісу партії «Совість України». Усім, хто там зібрався, спершу продемонстрували фільм про окультурені місця Полтави. Потім нас привітав сам Олександр Мамай, котрий на кілька хвилин забіг до офісу. Скажу відверто, взяла вiсiм кілограмів цукру, що мені видали, зі спокійною совістю. Я ж голосувала за Мамая на попередніх виборах. А оскільки він не виправдав моїх сподівань, отже, це хоч якась компенсація». Ніна Василівна розчарована в міській владі, бо роками разом з іншими мешканцями «хрущовки», що на вулиці Жовтневій, не може добитися, щоб чиновники звернули увагу на їхні проблеми. Зокрема, останні з року в рік у листах-відписках обіцяють, що внесли до програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою Полтави ремонт півстолітніх дірявих трубопроводів будинку, в якому мешкає Ніна Василівна. І не дотримуються обіцянок. «Отож цукор узяла, проте за Мамая не голосуватиму», — робить висновок Ніна Тітар.
«Отримавши запрошення від «Совісті України», довго не могла вибратися за дарованим цукром — було якось соромно, — зізнається ще одна полтавська пенсіонерка Галина Харченко. — А потім приятелька мені говорить: ходім, мовляв, за компанію, чого ж той дармовий цукор не взяти, якщо всі беруть. Звісно, у тому, що пенсіонерам, більшість із яких ледве зводить кінці з кінцями, роздають цукор, не було б нічого поганого, якби все робилося щиро, від чистого серця».
— Чи не вважаєте, що це прихований підкуп виборців?
— Усе може бути. Недаремно ж саме перед виборами нам роздають як не гречку, так цукор, а люди на це ведуться. Щодо мене, то мій голос за вiсiм кілограмів цукру не купити. Голосуватиму, як підкаже совість.
Перед попередніми місцевими виборами політична сила Олександра Мамая роздавала літнім полтавцям гречку. Тоді це спрацювало — Мамай таки отримав крісло міського голови. Тепер не надто вигадливі члени його команди роблять ставку на цукор. Чи спрацює й цього разу?