Від Сіднея до Донбасу

Олександр Величко, один із координаторів «Автомайдану-Суми», розповідає коротко: «З’їздили без пригод. Передали авто, поспілкувалися, все по-людськи». Так учасники громадського об’єднання відкермували куплений і відремонтований ними УАЗ до четвертої батареї другого дивізіону 27-ї Сумської реактивної артилерійської бригади. Втім, перед початком бойового шляху автівки у її «біографії» було немало інших перипетій.

Старенький УАЗик служив на пасіці. Господар дбав про нього досить добре, та потім вирішив продати. Про це дізналися «автомайданівці», які постійно допомагають ремонтувати та споряджати машини для учасників АТО. Подивилися: авто цілком у придатному стані, можна доладнати й користуватися. Але — за що купити?

«Ми, по суті, завжди в пошуку грошей, бо постійно допомагаємо військовим, — розповідає водій міжміської «маршрутки» Юрій Решетов. — А тут виїздимо з Києва до Сум, коли відмічається пасажир, прізвище знайоме. А оскільки думки про одне й те саме, то розговорилися».

Пасажиром мікроавтобуса виявився колишній народний депутат, екс-голова обласної адміністрації Володимир Шульга. Йому вже доводилося передавати допомогу воякам від діаспори Австралії, де живе його брат. На пропозицію «автомайданівця» вирішив спробувати ще зібрати гроші. І незабаром 1800 австралійських доларів були передані сумчанам. «А гроші прийшли, — каже Юрій, — ми купили авто, накинулися, за тиждень його поремонтували й випробували».

«Дуже важливо зробити все якісно, на совість, — пояснює Олександр Величко. — Адже нам тут важко провести ремонт, а уявіть, якщо довезти машину в зону АТО й вона там зламається, то ремонт уже практично неможливий». Він ділиться: вже працюють над новим проектом, роблять іще одну автівку для іншої частини, де служать сумські чоловіки. Подібну роботу, підкреслюють, здійснюють не тільки вони. «Важливо, щоб не було байдужих: чим менше їх буде, тим швидше настане перемога».

Транспортував авто на схід екіпаж із трьох «автомайданівців» та координатор роботи з діаспорою українців у Сіднеї Володимир Шульга, який вирішив до кінця супроводжувати «подарунок». Хоча, підкреслює, роль його була невелика — встановити контакт.

Машина, передана артилеристам, ніби не «бойова». Наскільки ж вона потрібна на сході? Андрій Ракшенко, заступник із озброєння командира четвертої батареї, каже: «Машина не просто потрібна — дуже потрібна! Вона має високу прохідність, оперативна. А війна — це теж життя, хоч і паралельне. Там у когось зуб заболів, поранили когось... На важкій машині не повезеш, а ця дуже зручна на щодень». Насправді, зізнається, питання навіть не в машині — у ставленні до тих, хто воює на сходi; у повазі людей до бiйцiв, якi несуть службу із захисту країни.