Після вимушеної 12-денної паузи, викликаної гострим отруєнням, що дуже скидається на замах, Віктор Ющенко поновив свою виборчу кампанію. За 43 дні до дня виборів лідер коаліції «Сила народу» фактично розпочав заключний етап роботи з виборцями, виступивши перед велелюдним зібранням на Європейській площі в Києві. Другий масовий виборчий захід за участю Ющенка у столиці побив рекорд першого: якщо 4 липня на Співочому полі й під Центрвиборчкомом зібралося близько 50 тисяч людей з усієї України, то 18 вересня на майдан біля Українського дому послухати лідера прийшло близько 70 тисяч осіб, і це — майже всуціль кияни та представники столичної області. Мітингові передувала масова агітація — афіші-анонси вкрили весь Київ, однак у тих, хто розумів ступінь складності отруєння, були великі побоювання: чи дозволить стан здоров'я кандидатові в президенти виступити взагалі? Чи зможе Ющенко, який переніс страшенну інтоксикацію й досі перебуває під дією ліків, виглядати перед усією Україною (а виступ транслювався на регіони) гідно?
Але народ хотів побачити й почути лідера. Хай навіть столичний регіон зараховують до твердих ющенківських, які не потрібно особливо й агітувати, цей виступ мав стати знаковим, засвідчити силу народного кандидата: мовляв, «нашу пісню не задушиш, не уб'єш». Банкова та її сателіти в Кабміні, котрі у своєму недолюдківському стилі встигли вже досхочу публічно й «кулуарно» назловтішатися з нагоди стану здоров'я Віктора Ющенка, мали отримати гідну відсіч. І вони почули. А якщо в суботу ввечері сиділи на роботі, то навіть побачили, як у центрі Києва на голому ентузіазмі, суто «за ідею», зібралося стільки людей, скільки Януковичу не привести на свою підтримку навіть за 50 гривень «на ніс». Ющенко говорив тихо, величезний телеекран зліва від сцени показував, що він і виглядає не найкращим чином, його дочка Віталіна просльозилася, стоячи під сценою й дивлячись на батька, плакали жіночки в натовпі, але це були щирі сльози турботи про людину, якій можна довірити свій голос, свою долю. І від такого, незвичного Ющенка — мабуть, в апогеї тиску влади, — люди почули й побачили те, що хотіли. Зловтіху владців, які не виявили й краплі співчуття до гідного суперника, а потирали руки в дні, коли Ющенко втрачав дорогоцінний час виборчої кампанії на лежання під крапельницею, розбила проста сцена, що знову-таки й не снилася Януковичу: коли В.Ю. закінчив промову, сотні людей кинулися до його авто, аби перед від'їздом Ющенка побажати йому бути міцним, вистояти, вижити й перемогти. Так матеріалізується найвищий кандидатський рейтинг. Такого не купиш за жодні адмінресурсні срібники. Хвороба відступає, зловмисники теж. А народ тим часом ще більше розуміє, хто є хто в Україні і якими методами політичної боротьби послуговується.
«Останні два тижні були, мабуть, найбільш трагічні у моєму житті, — визнав Віктор Андрійович у виступі на Європейській площі. — Я міг би не стояти тут сьогодні або навіть не сидіти в інвалідному візку. Але завдяки українським, і не тільки, лікарям, завдяки своїй родині і завдяки мільйонам вас я стою на цій сцені, поруч з вами. Хотів би сказати окремі «компліменти» до влади: ви нас не отруїте! У вас не вистачить куль та КамАЗів! Нас вам не зламати! Будуть знаходитися не один і не тисячі, а десятки тисяч нових Вадимів Гетьманів, В'ячеславів Чорноволів, Гій Гонгадзе і багатьох-багатьох добрих людей України!»
Ющенко повторив ще раз сказане на Співочому полі: «Я іду в Президенти! Я виграю вибори! Це буде перемога всіх нас!» Від 4 липня він отримав нові підтвердження того, що перемагати слід обов'язково: «Народ хоче змінити злочинну владу, яка насаджує на нашій землі цинізм і беззаконня. Бандитській владі потрібно лише одне: за будь-яку ціну продовжити своє панування. Нічого нового зробити вона не може. Влада намагається посіяти розбрат на українській землі. Нас ділять на «східняків» і «західняків», ділять за національністю і мовою, ділять історією і вірою. Не вийде! Ми — єдиний український народ. На Заході і на Сході, на Півночі і на Півдні усім однаково болять бідність і безправ'я. Наш дім не розділиться, бо наше об'єднання, за словами великого Олександра Довженка, — «це кінець дрібному, другорядному і кон'юнктурному».
«Адресно» привітавши в прямому ефірі всі регіони, зокрема й Донбас, Віктор Ющенко наголосив: «Я стверджую: бандити не будуть правити на цій землі. У минулому залишаться приниження, безробіття, заборгованості. Ми повернемо достаток у шахтарський край. (...) Бандити при владі розуміють: вибори стануть вироком цій владі, який винесе сам народ. Бандити сидітимуть у тюрмах!»
«Влада хоче зберегтися під захистом силових структур. Міліція, СБУ, прокуратура бандитськими методами залякують виборців і кандидатів, місцеві органи влади і журналістів. Влада бере на озброєння кримінальні методи, принесені із «зони». Але я впевнений: порядні люди в погонах пам'ятають присягу. Я звертаюся до них: сьогодні треба гарантувати спокій і безпеку громадян. Багато чесних професіоналів працюють в органах влади на всіх рівнях. Я кажу їм: не дайте заплямувати себе злочинами. Ваша праця потрібна і сьогодні, і завтра», — зазначив Ющенко.
Він запевнив: «Я зроблю все, щоб передача влади відбулася мирно, без потрясінь і насильства. Так воно і буде». Але при цьому «хочу попередити бандитів при владі: не грайте з вогнем, не будіть людський гнів! Ви по закону відповісте за фальсифікації, за тиск, за переслідування кожної людини! Народ не простить тим, хто його волі протиставляє насильство».
Звертаючись до багатотисячної аудиторії, В.Ю. підкреслив: «Обирати владу — це наше право. Прийдіть на дільниці і проголосуйте так, як велить совість. Я запевняю усіх: у комісіях досить чесних і відповідальних людей. На дільницях вистачить спостерігачів. Буде проведений паралельний підрахунок. Кожен голос буде порахований. Справжні результати будуть оприлюднені негайно. Фальсифікація не пройде!
Ми, громадяни України, твердо знаємо — щоб змінити наше життя, потрібна нова, чесна влада. Не та, яка вкрала у людей мільярди, а за місяць до виборів кидає їм копійки. Нам потрібні не крихти з панського столу, а гарантії достатку. Нам потрібна влада, яка працює на свій народ».
Торкаючись теми механізмів втілення своїх намiрiв у життя, Віктор Ющенко зазначив: «Я не пропоную програм, які обіцяють покращення тільки через десятки років. У мене є простий і зрозумілий кожному План дій «Десять кроків назустріч людям». Я іду у президенти для того, щоб держава наблизилася до людей. ...Ніхто не буде залишений сам на сам зі своїми проблемами. Ніхто не почуватиме себе покинутим напризволяще. Кожен, хто хоче працювати, матиме роботу. ...Наші батьки одержать пенсії, гідні їхньої великої праці і терпіння. Медичну допомогу отримають усі, хто її потребує. Освіта стане доступною нашим дітям. На столі у нас завжди буде хліб, який український селянин збере на власній землі. ...Державний бюджет до останньої копійки служитиме людям».
«Наведу слова мудрого чоловіка, — сказав насамкінець Ющенко. — Націю може підтримати і врятувати тільки вона сама. Щоб її історія продовжувалась, вона має вірити в себе, вірити у власну здатність бачити майбутнє і керувати своєю долею. Це називається — мати волю жити». «Влада з ранку до вечора говорить про спадкоємність того, що у нас є. Я цієї спадкоємності не хочу, — запевнив В. Ю. — Бо не є хорошою спадкоємністю мати найнижчу в колишньому Радянському Союзі чи сьогодні в Європі пенсію, найнижчу зарплату. Це не є те, що ми хотіли би взяти із собою в майбутнє. Україні потрібні зміни. Зміни, які призведуть до демократії, до волі і до заможності кожної людини. Я переконаний: громадяни України проголосують за достаток, повагу до людської гідності і справедливість. Я вірю, що добро і любов до України переможуть. Моя перемога — це перемога усіх. Разом переможемо!»
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
