Хоч як би не хотілося певним силам, які, до речі, потайки розпускають чутки про нібито важкий стан здоров'я Віктора Ющенка, аби лідер «Сили народу» подовше не підводився з ліжка, В.Ю. не тільки досить швидко впорався із наслідками вельми небезпечного для життя отруєння, а й з кожним днем почувається значно краще. У цьому мали нагоду переконатися житомиряни, до яких Віктор Андрійович приїхав уже наступного після виступу в Києві дня.

Побачити Віктора Ющенка на загальнонаціональних телеканалах без уїдливих коментарів вірних справі «темників» дикторів можна тільки в один спосіб — переглядаючи політичну рекламу. Щоправда, й тут без «коментаторів» не обійшлося: телевізійники примудрилися «абсолютно випадково» обрамити ролики опозиційного кандидата рекламними виступами різноманітної кандидатської дрібноти, яка замість вихваляти власні достоїнства, займається суто «наїздами» на лідера «Сили народу».

Днями у сіреньке і страшенно навантажене життя Центрвиборчкому (подумати ж тільки, скільки потрібно розглянути усіляких скарг, порахувати підписів...) було внесено дещицю різноманітності та яскравості. Кількасот учасників кампанії «Пора» зібралися під ЦВК, щоб виголосити своє звернення. Сам текст цієї заяви для деяких членів Центрвиборчкому, мабуть, був не такий приємний, як вигляд із вікна: «Пора» обіцяє наступного ж дня після виборів оголосити маніфестацію під стінами ЦВК, яка триватиме до того часу, поки не буде оголошено результати.

Після вимушеної 12-денної паузи, викликаної гострим отруєнням, що дуже скидається на замах, Віктор Ющенко поновив свою виборчу кампанію. За 43 дні до дня виборів лідер коаліції «Сила народу» фактично розпочав заключний етап роботи з виборцями, виступивши перед велелюдним зібранням на Європейській площі в Києві. Другий масовий виборчий захід за участю Ющенка у столиці побив рекорд першого: якщо 4 липня на Співочому полі й під Центрвиборчкомом зібралося близько 50 тисяч людей з усієї України, то 18 вересня на майдан біля Українського дому послухати лідера прийшло близько 70 тисяч осіб, і це — майже всуціль кияни та представники столичної області. Мітингові передувала масова агітація — афіші-анонси вкрили весь Київ, однак у тих, хто розумів ступінь складності отруєння, були великі побоювання: чи дозволить стан здоров'я кандидатові в президенти виступити взагалі? Чи зможе Ющенко, який переніс страшенну інтоксикацію й досі перебуває під дією ліків, виглядати перед усією Україною (а виступ транслювався на регіони) гідно?

Ніч із 28 на 29 березня для багатьох була безсонною. Хтось чекав третьої ранку, щоб перевести стрілки на годину вперед, а хтось бігав темними вулицями зі стосом наліпок і клеїв їх на все, що потрапляло під руки — стовпи, будинки, адміністрації, відділки міліції тощо. Як результат — ранок після на годину коротшого сну українці зустрічали запитанням: «Що таке «кучмізм»?». У верхньому куточку на цих листівках було слово-заклик — «Пора!», а також емблема — сонце, що сходить у трикутнику.
Так народилася громадянська кампанія, яка за п’ять місяців свого існування встигла добряче полоскотати нерви чиновникам найрізноманітніших рангів. Узяти для прикладу хоча б їхню діяльність у Мукачеві (спостереження за виборами, акції непокори, збір підписів), підтримку бунтівних сумських студентів тощо. «Пора» декларує бажання відіграти не останню роль на грядущих виборах. Словом, влада напередодні 31 жовтня побачила перед собою ще одного опонента. Опонента насправді дуже могутнього, оскільки основну його частину складає прогресивна і свідома молодь — рушій, який найчастіше виступає генератором змін. Мабуть, невипадково напередодні виборів непокірливу структуру вирішили притиснути: активістам «Пори» підкидали вибухівки, тримали у буцегарнях, звинувачували у вбивствах та екстремістських намірах і навіть називали «тіньовим штабом» із підтримки Ющенка, який забезпечить в Україні «югославський» або «грузинський варіант». Та насправді широкому загалу про цю кампанію майже нічого не відомо. Приміром, те, що донедавна, як виявилося, існувало... дві «Пори».