Друзі Сергія Табали, з позивним «Сєвєр», згадують його iз сумом, що не загоївся й через кілька місяців після загибелі наймолодшого «кіборга». Його життя перервалося в аеропорту Донецька, коли вік ще не добіг дев’ятнадцяти. «Український світогляд його почав формуватися раніше, але Майдан став каталізатором цього процесу. Це була цільна, цілеспрямована особистість. І він сам створив себе таким. Воїн за натурою, він намагався постійно читати, розвиватися, ставати кращим. З нами, побратимами свого віку, він спілкувався з позицій учителя...» — розповідають Ян Жилавий і Денис Титарчук. Вони стали членами «Правого сектору», молодіжне крило якого в Сумах очолив Сергій. А потім він пішов на війну добровольцем...
«Це велика втрата для сумського патріотичного руху, — визнає громадський діяч, учасник АТО Олександр Бойко. — Через кілька років він став би дуже помітним у громадському, політичному середовищі... Звичайно, на пам’ять про нього можна називати вулиці, ставити монументи, але збирати його однодумців і таким чином згадувати про нього, — думаю, це найкраще. Невдовзі після його смерті виникла ідея проведення табору його імені. Сергій вірив у шлях воїна, у справедливість. І ми хочемо, щоб його девіз став символічним девізом табору: «Хто, як не ми; коли, як не зараз».
Проект проведення заходу було подано на конкурс проектів молодіжних організацій обласного управління молоді та спорту. Він отримав підтримку, а відповідно — фінансування. Управління також надає спорядження, але організатори радять спальний мішок мати власний. Загалом речі, що знадобляться у таборі, поміщаються у невеликий список. А от категорично заборонено: куриво, алкоголь, наркотики. За це можна «вилетіти» зі зборів. Табір обіцяє активний ритм життя і сувору дисципліну, тому ті, хто хоче «розслабленого» дозвілля, до «Сєвєра» хай не збираються.
Табір пройде у серпні. Його учасниками можуть стати молоді люди віком від 14 до 20 років. Збір буде коротким, дев’ятиденним, але ці дні обіцяють зробити інтенсивними і щодо навчання, й щодо відпочинку, й щодо спорту, й щодо тренувань — з орієнтування, туристичних навичок, розвідки, маскування, прочісування... «Такі ігрові види вишколу не нові, вони практикувалися ще скаутами, — говорить «ветеран»-організатор наметових таборів у області Олександр Бойко. — Важливо створити атмосферу, аби окреслити світоглядні моменти і виробити мотивації переступати через свої фобії; дати ази вибору правильної моделі поведінки. Загалом сподіваємося, що табір буде особливим — хочемо передати його учасникам Сергієве ставлення до життя. Навчити бути корисним громаді, народу. І водночас — започаткувати традицію постійного проведення «Сєвєра». Та й загалом таборів має бути за літо не чотири-п’ять, а 20-30, як це робиться за кордоном. Адже ця альтернативна форма відпочинку виправдала себе... Хоча нам підходять ті, хто чекає не відпочинку — його як такого не буде, а пригод».