Книгу «Від антології до онтології» у столичній книгарні «Є» презентувала авторка Олена Галета та директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків. (з офіційної сторінки книгарні «Є» у мережі «Фейсбук».)
Український читач часто сприймає книгу як цілісний продукт, у якому важливим є не лише змістове наповнення, а й обкладинка, папір, оформлення. Наукова література залишається консервативною, і дизайн книжок часто є таким собі «вітанням iз минулого століття». Звідси й маємо невелику зацікавленість монографіями чи іншими академічними працями. Літературознавиця Олена Галета вирішила, що її наукова робота має вийти під інакшою обкладинкою, і не рекомендує її ставити на книжкову шафу поряд із класикою.
Яскрава фактурна обкладинка і безперечно незрівнянний текст під нею гармонійно поєдналися й вийшли друком у видавництві «Смолоскип». Монографія Олени Галети присвячена дослідженню літературної антології, які авторка називає колекціями. Їх у праці показано як свідчення про історичний, мовний, естетичний, поколіннєвий, ціннісний, соціальний, міметичний і смислотворчий аспекти літератури. Ця книжка досліджує літературну антологію як жанр і як спосіб формування читацьких спільнот, об’єднаних спільною культурною пам’яттю й цінностями. Авторка показала антологію в різних історичних епохах: від часів формування національного літературного канону в ХІХ столітті й до наших днів із їхніми постмодерними та постколоніальними тенденціями.
Під час презентації директор видавництва «Смолоскип», літературознавець Ростислав Семків поділився: «У цій книзі мені імпонують дві речі. По-перше, вона ставить високу планку до докторських досліджень. Добре, що така провокація з’явилася у науці, бо кожне добре дослідження має бути як мінімум вдалою провокацією, а як максимум — спрямованим на порятунок світу. По-друге, цю книгу можна читати, бо вона написана таким стилем, який закликає до цього. Власне, це і є науковий стиль, на противагу тим працям, де використовують стиль канцелярський, який лише імітує науковий».
Авторка книги, яка була вражена такою кількістю людей, що прийшли на розмову про серйозне в спекотну пору, ділилася враженнями від роботи під час оформлення праці. Олена Галета поділилася тим, як йшов процес над художнім оформленням досить серйозного інтелектуального продукту: «Над обкладинкою ми працювали з творчою студією «Аґрафка» Романи Романишин та Андрія Лесіва. Коли мова заходить про оформлення наукової, власне академічної, книги, то поле пошуку оформлення звужується. Мені завжди хочеться, щоб обкладинка теж про щось говорила, розказувала у візуальній формі про те, що можна знайти у самій книжці». «Обкладинка книги «Від антології до онтології» складається для мене з трьох компонентів: це кольорова гама, фактура, яка має свою історію, тому тут вона фронтирна, де кожну частинку цікаво розглядати, хоча й цілісно це світ, який розгортається через фрактали. А також важливим є метелик на обкладинці. Для мене метелик — це символ перетворення, переродження, життя. У цій книжці я спробувала використати чинне поняття «колекція» і розглядаю антології як літературні колекції. І от колекція метеликів — це колекція, яку можна збирати вічно і ніколи не зібрати і пошуки неможливо вичерпати. У цьому чітко простежується принцип фракталу», — продовжує Олена Галета.
Презентація зібрала у книгарні як досвідчених науковців, так і молодих філологів, а також і людей, далеких від науки. Та робота точно зацікавила кожного, адже питань до авторки виникало чимало. «Це колосальний матеріал, він невичерпний і неосяжний. Тут маса продуктивного, що може аж Бог знає куди завести. Дуже добре, що тут матеріал надзвичайно струнко виведено і так мудро окреслено, оконтурено, тобто що знайдено межі і знайдено баланс. У такій широчезній темі це окрема перемога, що варта окремої відзнаки», — поділилася літературознавець Елеонора Соловей своїми враженнями про книгу.
«Моя робота — це спроба вглядатися у начебто знайомий матеріал і кожний раз бачити щось інше. Мені цікаво, як на прикладі цих комбінацій творів міняється упродовж півтора століття уявлення про літературу, що є найбільш проблемним та актуальним. Я не намагалася зробити такого видання, яке би розказувало про найуспішніші антології. Мене цікавили такі нові проекти, які відступають від утвердженого канону», — підсумувала Олена Галета.
Після спекотного літа, витримавши паузу й дати читачам час на осмислення тексту, вже на Форумі видавців у Львові та інших заходах видавництво та авторка сподіваються на ґрунтовні обговорення праці, рефлексії та дискусії.
Сьогодні о 18:00 презентація книги відбудеться у львівській книгарні «Є» за адресою: проспект Свободи, 7.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
