Майстри пера екс-Союзу, що трудяться в жанрі фентезі, просто обожнюють спільні тусовки. Як говорить письменник-москвич Олег Дивов, на всілякі конференції, семінари і диспути вони можуть збиратися до десяти разів на рік. Тобто фактично щомісяця. Але харківський фестиваль у цьому переліку вже давно посідає тільки йому відведену нішу. «Сюди з великим задоволенням приїжджаєш не лише працювати, а й просто «побалдєть», — резюмує всупереч своєму мовчазному і суворому іміджу метр Василь Головачов. — Адже фестиваль завжди збирає купу особистостей. Ці люди багато знають, iз ними дуже цікаво спілкуватися». Словом, як тільки осінь починає золотити верхівки дерев, фантасти вже інтуїтивно збираються «у вирій».

Сімдесятиріччя театр відзначатиме в грудні — саме цю дату закарбувала історія. Але різні урочистості в найкращих традиціях українського театру відбуватимуться в опереті протягом усього сезону 2004—2005.

Якщо стан сучасного книговидавництва люди знаючі нерідко називають катастрофічним, то ситуація з видавництвом мистецтвознавчої літератури — це катастрофа в кубі. Оскільки поява книги такої тематики сьогодні є явищем надзвичайно рідкісним і прирівнюється до великого дива. Саме таке диво сталося нещодавно в Національній музичній академії імені Чайковського, яка спромоглася видати грунтовну монографію «Академія музичної еліти України» обсягом понад 600 сторінок. Відтепер вся інформація про цей навчальний заклад є систематизованою і доступною.

Перш за все, ми хочемо подякувати всім тим, хто відгукнувся на наш заклик і взяв участь у конкурсі, а також редакції газети, що надала нам унікальну можливість познайомитись iз багатьма людьми по всій Україні, яким виявились близькими наші ідеї та творчі переконання. Ми отримали багато листів, які свідчать про те, що читачами, які надіслали нам листи, керувало не тільки бажання взяти участь у цікавому театральному проекті, а й прагнення «долучитись до відродження української пісні та культури» (Солічук Тетяна, м. Київ). Ми хочемо сказати всім учасникам конкурсу, що незалежно від того, візьмуть вони подальшу участь у роботі над виставою «Ясна» чи ні, нам було надзвичайно важливо дізнатися, що їм не байдужа доля української культури і вони переконані, що «зрозуміти традицію допомагає відчуття власного коріння та пізнання Духовності Предків». (Василь Лютий, Черкаси).