Коли поет стає на варту

Переповнена зала Українського дому. Сцена прикрашена дитячими малюнками, від яких сльози накочуються на вії. Як і від пісень та поетичних рядків, які лунали зі сцени. Тремтів голос і в Анжеліки Рудницької, яка читала вірш про хлопчика, що малює таткові на передову малюнок і розповідає, як «мама молиться за татка Богу на стіні, щоб вернув його до хати братику й мені». Та і в самого автора проступали сльози на очах, коли він чув власний вірш «Голосіння» у виконанні народного артиста України Анатолія Паламаренка. Не менш щирими і схвильованими були виступи і головного редактора журналу «Дніпро» Миколи Луківа, співачок Алли Попової та Ярослави Руденко, радіоведучих Лариси Недін та Тетяни Литвинової.

Власне, такою була атмосфера в залі на презентації нової поетичної збірки відомого співака і композитора Анатолія Матвійчука «На варті». Книги, до якої увійшли вірші про війну, написані за рік. Власне, більшість із них уже відома широкому загалу: виставлені на «Фейсбуці», вони давно розійшлися глибинами інтернету. А що за першою спеціальністю Анатолій Матвійчук — журналіст, то і сама збірка перетворилася на своєрідний поетичний дайджест найгостріших тем, які привертали нашу увагу в стрічках новин чи в перепостах соцмереж: тут тобі і перший збитий вертоліт над Карачуном, і нескінченні черги охочих здати кров для бійців, і мародери, які вишукують, чим поживитися серед уламків «Боїнга», кривавий «зелений» коридор при виході з Іловайська, бабуся, що в’яже тактичні рукавички для солдат, проект «Стіна», геополітичні дискусії та роздуми над причинами ненависті, яка оселяється в душах. Частина віршів за цей час стала популярними піснями, як «На варті» чи «Маленька людина». Документальності збірці додали і фото однокурсника Матвійчука по Інституту журналістики Олександра Клименка. Та й сама книжка перетворилася на своєрідний звіт журналістської братії, оскільки організацією видання книги займався ще один їхній однокурсник, Олексій Тимощук, а технічним редактором стала інша їхня однокашниця Яніна Шкода.

Власне, самою презентацією справа не обмежилася. «Зараз ми готуємо передачу на передову: хочемо зібрати аптечки, інші необхідні речі. Ну і книги, звичайно. Теж передамо. Хоча я хвилююся і не знаю, як хлопці це сприймуть, бо те, про що я писав, вони бачать щодня на власні очі. Але дуже хотілося б почути і їхні відгуки», — зізнався «УМ» сам Анатолій Матвійчук.

До речі, в рамках опитування, проведеного на «Фейсбуці», який захід до Дня Києва можна вважати найбільш знаковим, презентація книжки «На варті» була названа серед лідерів разом із фестивалем патріотичної пісні «Рутенія» та «Кобзарською трійцею». Такий собі глас народу.