Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. На думку Єврокомісії, при деяких операціях у міжнародному транспорті положення про мінімальну оплату праці є суперечливими чи безпідставними.
Рішенню ЄК передували масові протести транспортників у Польщі — як працедавців, так і самих водіїв-далекобійників. Німеччина є головним торговельним партнером Польщі, тому обсяги перевезень великі. А згідно з ухваленим у Німеччині законом, з 1 січня цього року мінімальна оплата за годину праці повинна становити 8,5 євро.
Середня зарплата у Польщі на цей час становить 1016 євро на місяць. У Німеччині вона в кілька разів вища. Якщо польські працедавці почнуть виплачувати своїм водіям по 8,5 євро за годину праці, їхні загальні видатки зростуть щонайменше на 20 відсотків, що загрожує банкрутством багатьом польським транспортним компаніям та звільненням працівників. У Польщі на транспорті працює близько мільйона осіб. Якщо лише 20 відсотків польських транспортних фірм збанкрутують, то без роботи залишаться 200 тисяч людей. А ринок перевезень, який вони так тяжко здобували, займуть інші. Ось чому свідомі такої загрози польські водії приєдналися до протестів працедавців. Подібна проблема виникла і перед транспортними компаніями з інших країн Центральної та Східної Європи.
Але рішення Єврокомісії про запровадження обмежувальних процедур виявилося компромісним, половинчастим. Комісія офіційно визнала, що німецькі транспортні положення не відповідають законодавству ЄС, але стосовно міжнародного транспорту, отже вирішено, що правило про мінімальну оплату праці є безпідставним лише у деяких випадках — коли закордонний транспорт, тобто його власник, перетинає територію Німеччини транзитом. Якщо ж вантаж доставляється німецьким адресатам, зарплата закордонних водіїв регулюється німецьким законодавством.
Тепер Німецький уряд має два місяці на відповідь Брюсселю в цій справі. Якщо Берлін проігнорує Єврокомісію чи ухвалить цілком відмінне рішення, Брюссель надішле друге нагадування. А третього вже не буде, бо справу надішлють до союзного Суду справедливості, який визначиться з розміром штрафу. Але навіть після цього Німеччина буде мати півтора-два роки на зміну законодавства.