«Ми не будемо їсти до останнього» —

16.09.2004

      Учора на Хрещатику, під приміщенням інформаційної агенції УНІАН вони голодували другий день. Серед протестуючих лише чоловіки. Головна їхня вимога — дозволити мешканцям гуртожитку заводу «Більшовик», що розташований на вулиці Виборзькій, 22, приватизувати житло. «Керівництво заводу «Більшовик» не дозволяє нам приватизувати наші кімнати, в яких ми живемо десятки років, і це незважаючи на те, що ще 6 серпня мер Києва Омельченко підписав розпорядження про передачу нашого гуртожитку в комунальну власність міста», — розповідає «УМ» організатор голодування Євген Катюх. І додає, що вийти на площу люди погодились, коли гуртожитком поповзли чутки , що директор заводу збирається продати приміщення, а людей «порозпихувати» по комуналках.

      Поки що протестантів п'ять чоловіків, однак вони обіцяють, що незабаром до них приєднуватимуться друзі по нещастю. Люди кажуть, що не мають іншого виходу: «Я пропрацював на заводі («Більшовик». — Авт.) 17 років, і що з того маю? А все чекав, що квартиру нормальну для родини дадуть. Хіба б я інакше тримався за це місце? Директор нібито обіцяв мені якось однокімнатну і вже навіть ордер підписав, а потім сказали мені знайомі, що продали моє житло за великі гроші», — каже Євген Володимирович. Як наслiдок, його сім'я розпалася, на заводі чоловік уже три місяці не отримував зарплату, а єдину нещасну кімнатку, за яку платить 150 (!) гривень, і ту «хочуть відібрати». Страйкарі розповідають, що за одну кімнату доводиться платити 150—300 гривень на місяць і це тодi, коли востаннє зарплату тримали в руках у травні. Тоді працівникам «Більшовика» видали лише частину заробленого — кожному по... 250 гривень. «Ми зверталися в київське управління з контролю за цінами і питали, чи дійсно плата за кімнату в гуртожитку саме така. Там, коли почули, скільки з нас беруть, усі в шоці були. По Києву ціна за таке житло однакова — 44 гривні», — обурюється мешканець гуртожитку Сергій Нікітенко.

      «Ми і так голодуємо, бо нема за що купувати продукти. Яка різниця — вдома чи на вулиці голодувати. Далі вже терпіти не можна», — саме так Євген Катюх пояснює, чому зібрав людей на акцію непокори. Чоловік переконує, мовляв, за «надмірну активність» керівництво заводу вже пообіцяло йому «відбити голову», але таких погроз він не боїться.

 

      Зараз учасники акції вимагають звільнити з посад  керівників ВАТ «Більшовик». Утім зняти білі пов'язки страйкарі погодяться тільки після дозволу приватизувати квартири. Доти, кажуть, не зрушать з місця. «Ми сидітимемо тут на асфальті, поки нам на наших спинах не підпишуть дозволи», — обіцяють вони.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>