Роман позаторішнього нобелівського лавреата китайського письменника Мо Яня «Червоний ґаолян: історія одного роду» (Х.: Фоліо, 2015) прийшов до нас дуже вчасно. Дія відбувається в період антияпонської війни, що почалася у кінці 1939-го і вже весною 1940-го перетворила край на холодне і голодне пустирище з людьми-тарганами.

У видавництві «Смолоскип» — чергова новинка зі сфери літератури Розстріляного Відродження 1920—1930-х років: «Вибрані твори» Миколи Зерова, поета, перекладача, літературознавця, одного із засновників кола українських неокласиків. Упорядкував книжку літературознавець Володимир Панченко.

Під час одного польсько-українського проекту студенти з Кракова зізналися, що в них у барах співають винятково жартівливих українських пісень, бо польські такі сумні, що сльози очі заливають. Якщо поляки не вміють складати веселих пісень, то звідки у них беруться комедії? З такою думкою я йшла на відкриття фестивалю «Дні польського кіно в Україні», який минулого тижня стартував у столичному кінотеатрі «Київ».

Володарем недержавної премії імені Бориса Возницького «За вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи України» в 2015 році стала скромна, принципова та розумна жінка — хранителька фондів музею-заповідника «Олеський замок» Тетяна Сабодаш. Скарби селища Олесько входять до складу Львівської національної галереї мистецтв і є досить популярними серед мандрівників.

Чоловіки люблять очима, жінки — вухами, а «Книжковий арсенал» — музичну агенцію «УХО» сімейного підряду Олександри Андрусик та Євгена Шимальського. Три роки тому книжковий ярмарок уперше поєднався з фестивалем нової музики і почав формувати навколо себе середовище любителів букв і високих нот.

Історія створення фільму про останнього кошового отамана Запорізького війська Петра Калнишевського, який заснував хліборобство на півдні України і цим заклав основи економічної незалежності від Росії — дуже давня, дуже прикра i дуже повчальна.