Звідки береться героїка

Одна з місій елітарного мистецтва балету — викликати в глядача піднесені почуття доброти і любові одне до одного у світі, де панує насильство, де руйнівні сили диктують свої правила. Днями учні та студенти Київської муніципальної української академії танцю імені Сержа Лифаря мовою тіла розповіли, звідки береться героїка. Традиційно багато років поспіль молоді танцюристи показують свої повноцінні балетні вистави на сцені Національної опери України. Цього разу студенти презентували «Український диптих» на музику Костянтина Данькевича та Євгена Досенка, який складається з двох частин — «Ліричної сюїти» та «Героїчної козацької сюїти».

Постановники Дмитро Клявін та Вадим Сабодаш разом із співавтором лібрето, беззмінним директором КМУАТ імені Лифаря Андрієм Лягущенком поєднали класичний балет та народну хореографію з елементами гопака. У першій частині вистави відобразили притаманну українцям ліричність, меланхолійну задумливість, миролюбство та яскраве, мов іскра, перше кохання. Та навіть найніжніший коханець, яким в «Українському диптиху» виступив танцюрист Руслан Авраменко, готовий у потрібний час проявити героїзм, самопожертву, нестримність у захисті найдорожчого — рідної землі і своєї родини. Друга частина вистави «Героїчна козацька сюїта» показує, як ліричний герой стає вправним кошовим отаманом, очолює захисників Батьківщини, веде кривавий бій із ворогом і перемагає, вбиваючи ватажка злої сили.

Оборонці України важкою ціною здобули цю перемогу. Багато славних хлопців залишилися на полі бою. Рідні та односельці у розпачі голосять над загиблими. Їм на розраду приходить поет, вселяючи віру, що герої не вмирають. Творців вистави на цей образ надихнув поетичний світ Тараса Шевченка.