Гонимі Росією — не прийняті Україною

25.03.2015
Гонимі Росією — не прийняті Україною

Міграційна служба України відмовила в отриманні статусу біженця громадському активісту з російського Нижнього Новгорода Олексію Вєтрову. У себе на батьківщині він активно виступав проти політики Путіна, через що був змушений виїхати з Росії. Майже кожна акція протесту закінчувалася для Вєтрова затриманням.

Кілька останніх років громадянин Російської Федерації Олексій Вєтров брав участь в опозиційному русі. Жив у Нижньому Новгороді, а на хвилі масових протестів 2012 року перебрався до Москви. Він був активним учасником вуличних акцій протесту, що спровокували фальсифікації результатів парламентських та президентських виборів РФ. Під час останнього затримання в лютому 2014 року дізнався, що перебуває у федеральному розшуку.

Про його участь в акціях протестів свідчать протоколи, складені російською поліцією при затриманні та фіксації так званих адміністративних правопорушень. Однак українська міграційна служба класифікувала дії росіянина як звичайне хуліганство. Позицію чиновників міграційної служби підтвердив і Вінницький окружний адмінсуд. В апараті окружного адміністративного суду пояснили, що надані документи не свідчать про загрозу життю та здоров’ю Олексія Вєтрова на території Росії, мовляв, у доказовій базі представлені дані про мітинги, що відбувались ще в 2012 році.

«За законом, я маю право отримати статус біженця, адже моя історія збiгається навіть iз критеріями міжнародного законодавства з питань біженців. Однак мені відмовили в наданні статусу, ґрунтуючись на тому, що я не надав стовідсоткові докази небезпечності перебування в Росії. Більше того, українські чиновники з міграційної служби вважають, що Росія не переслідує своїх політичних опонентів і є безпечною, демократичною країною. Проте я розумію мотиви відмови міграційної служби. З одного боку, вона побоюється, що під подібним приводом в Україну можуть заїхати небезпечні елементи, незважаючи на те, що нас усіх перевіряє СБУ. З іншого — в Україні не знають, що робити з власними активістами, адже повної зміни системи влади тут ще не відбулось», — розмірковує російський опозиціонер.

До України Олексій Вєтров приїхав у травні минулого року. Окрім переслідувань, пояснює свій переїзд ще й симпатією до українців. «Ваш народ став на той шлях, на якому я хотів би бачити й росіян, однак наші спроби скинути владу так, як зробили це в Україні, поки що не результативні», — каже Вєтров.

Зараз росіянин мешкає в одному iз сіл Козятинського району, що на Вінниччині. Прихистив його євромайданівець, з котрим познайомилися торік у соцмережах. Зараз адвокат Вєтрова Дмитро Горов готує апеляцію на рішення суду. Статус біженця російському опозиціонеру вкрай необхідний, адже без нього він не може отримати роботу і, відповідно, винаймати житло в Україні.

Координатор Вінницької правозахисної групи Світлана Побережець зауважує, що міграційна служба дала Олексію Вєтрову відповідну довідку про статус, але вже закінчився термін її дії і, якщо його не продовжити, Вєтрова можуть просто депортувати в Росію. «На жаль, Україна за всю свою історію не стала «третьою безпечною країною», — каже Світлана Побережець. — Такою країна може вважатись, якщо особа, котра шукає притулок, отримала або може отримати в цій країні захист. До того ж, Україна сама є державою, що «продукує» біженців. У нас сьогодні, на жаль, немає передумов для того, аби особа, котра шукає захисту, мала гарантії безпеки: Україна не є правовою державою, верховенство права відсутнє, базові права людини, включаючи право на справедливий суд, право на життя, право на пошук притулку, право на захист від примусового повернення у країну походження, держава гарантувати не може. Однак, незважаючи на таку далеко не веселу правову ситуацію, ще не вичерпані всі механізми для захисту Олексія, включаючи різноманітні технології міжнародного захисту біженців та шукачів притулку. За кожну людину потрібно боротися до кінця».

24 березня у Вінницькому окружному адміністративному суді планується розгляд апеляційної скарги російського активіста Олексія Вєтрова. Суд, що мав відбутися 10 березня, перенесли у зв’язку з відсутністю перекладача з російської на українську.

А ТИМ ЧАСОМ...

Попри те, що наша Феміда не поспішає стати на захист російських втікачів, опозиціонери з Росії продовжують шукати захисту в Україні. Нещодавно на Вінниччину прибув земляк Олексія Вєтрова — Сергій Кузнєцов. На батьківщині він також оголошений у розшук за підтримку України і критику путінської політики. За аналогічним сценарієм йому теж відмовили в політичному притулку...

  • Голодомори й лихоліття «мами за законом»

    Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>

  • Ноги замість мотора

    30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>

  • За ним сумує місто...

    Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>

  • «Я давно вже став українським націоналістом»

    Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>

  • Не в грошах щастя

    Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>

  • «Ми такі люди — співати вміємо, а балакати не дуже!»

    Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>