Трамвай бажань

Із понеділка у школярів, що вже трішки стомилися від навчання, почалися весняні канікули. А в їхніх батьків — пошук ідей, як допомогти своїм чадам провести їх не тільки весело, а й цікаво і з користю. І не вдома перед телевізором чи комп’ютером — а на свіжому повітрі, з книжкою та ровесниками.

Допомогти в цьому вирішили керівництво «Київпастрансу» та працівники Національної бібліотеки України, які запросили всіх школярів iз 23 березня по 3 квітня завітати на Контрактову площу, де їх чекатиме Казковий трамвай. Через день, з 12-ї до 14-ї години, тут відбуватимуться справді казкові дійства: зустрічі з письменниками, майстер-класи, вікторини, конкурси, настільні ігри. Батьки у цей час зможуть ознайомитися з новими надходженнями, послугами бібліотеки, порадитися з фахівцями, чим можна зацікавити дитину.

Казковий трамвайчик винятково для школярів з’явився на Подолі вже вдруге. Перша спроба відбулася на зимових канікулах і мала неабиякий успіх: в останній тиждень канікул до трамвайчика стояли довгі черги бажаючих. Тож цього разу батьків попередили: за наявності великої кількості малечі перебування дитини в «Казковому трамваї» обмежиться 30 хвилинами. Якщо ж місця буде більше — до години.

Утiм дитяча письменниця Лариса Ніцой стверджує, що Тижні дитячого читання не мають бути суто бібліотечними, а мають перетворитися на справжні фестивалі, де завдання дорослих — не стільки привести дитину до читання, скільки показати приклад і самим на хвильку зануритися у світ дитинства. «Я багато зустрічаюся з дітьми і можу з упевненістю сказати: діти у нас дуже люблять читати. Чому вони перестають це робити, коли стають дорослими — це для мене загадка, однак у всіх міжнародних рейтингах щодо читання ми пасемо задніх. Тому Тиждень дитячого читання має бути спрямованим не стільки на дітей, скільки на дорослих», — переконана пані Лариса.

За її словами, дитяча література має стати тим місточком, який зблизить дорослих і дітей, допоможе їм опинитися на одній хвилі. «Я вивчала іноземний досвід, там шукають різні нетрадиційні форми залучення до читання. Наприклад, у Польщі проводяться дитячі читання в соляних шахтах, у Бельгії ходять бібліобуси, а в Америці існують навіть підводні читання. Я свого часу подала до Міністерства культури свою концепцію фестивалю дитячого читання, щоб, наприклад, запропонувати кафе і ресторанам організувати акцію, коли батькам, які прочитають дитячий вірш, давали кексик чи пиріжок. Щоб організувати професійні читання, коли лікарі «швидкої» чи пожежники приїжджали б у школу, заходили у клас на 10-15 хвилин, читали б їм вірші про професію і їхали далі. Потрібна розрядка, бо ми надто все вганяємо у рамки, а там, де є рамки, немає місця для творчості й фантазії. На жаль, цей проект знову переспрямували на бібліотекарів, а з ними ми не знайшли спільної мови», — каже письменниця.

Зрештою, рецепти Лариси Ніцой може випробувати на собі кожен, у кого в родині є школярі. Варто лише відкласти ввечері всі справи, взяти до рук дитячу книжку і почитати вголос. І для цього зовсім не потрібно спеціальних тижнів.