На Інститутській цілий рік горять лампадки, люди щодня приходять із квітами, щоб вшанувати пам’ять загиблих героїв. Тут кожен камінець, кожне деревце — готовий Меморіал. (УНІАН.)
Загалом на участь у конкурсі надійшло 478 заявок з усього світу. «Як для міжнародного конкурсу, то це дуже хороший результат», — запевняє «УМ» громадський експерт, історик, член колегії Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК) Михайло Кальницький.
Найбільша кількість, 385, — з України, решта — представники інших країн: Ірану, США, Іспанії, Голландії тощо. До речі, за інформацією «УМ», заявку на участь надіслало навіть бюро одного з найвідоміших архітекторів світу, Захи Хадід. Та оскільки умовами конкурсу передбачено анонімність робіт, аби ніхто не міг вплинути на результати до обрання переможця, розголошувати імена учасників члени журі та громадські експерти поки не можуть, пояснила нам начальник відділу благоустрою Департаменту містобудування та архітектури Анна Бондар.
Свої роботи учасники мають надіслати конкурсній комісії до 28 лютого. Конкурс присвячений не лише окремому меморіалу, а загальній реконструкції центру столиці — «концепція оновлення громадського простору ядра міста Києва з меморіалізацією подій Революції гідності».
Конкурсанти можуть обрати для себе одну з чотирьох номінацій або брати участь одразу в усіх: громадський простір Майдану та центрального ядра міста Києва; меморіалізація подій Революції гідності та увіковічнення пам’яті Героїв Небесної сотні; Міжнародний культурний центр «Український дім на Європейській площі»; багатофункціональний музейний комплекс «Музей Майдану/Музей Свободи».
Щодо меморіалізації подій, то існуватиме чотири точки, де буде встановлено пам’ятки. Перша — на місці, де колись стояв пам’ятник Петровському, через дорогу від якого загинули перші бійці Небесної сотні — Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Друга — на вулиці Інститутській, вище від «Жовтневого палацу», де була верхня барикада. Третя — навпроти неї, біля верхнього виходу з метро «Хрещатик», там зараз стоїть капличка. Четверта — центральна, безпосередньо біля «Жовтневого».
Важливим питанням є те, як поєднати вже наявні в центрі столиці архітектурні пам’ятки з новим проектом. За словами головного архітектора Києва Сергія Целовальника, «торговельні точки і «питейні» заклади мають бути віддалені від меморіальних місць, а сам пам’ятник не повинен нагадувати цвинтар».
Голова Національної спілки архітекторів України, член журі конкурсу Володимир Гусаков у розмові з «УМ» підтвердив інформацію щодо наміру демонтувати торговельні точки в центрі столиці й гаряче підтримав цю ідею: «Вважаю, що кіоски мають бути винесені, вони неприйнятні в центрі міста. Я, звісно, усвідомлюю, що конфлікт можливий, але моя точка зору — центр є центр. Кіосків там бути не повинно, такого ніде у світі немає. Не уявляю, щоб у Європі, у Нью-Йорку в центральній частині міста чи на Красній площі в Москві було так багато кіосків, як у нас».
Також є питання щодо загального ансамблю в центрі столиці. За словами пана Володимира, під час розгляду проекту ідеї щодо демонтування або перенесення пам’ятників будуть переглянуті: «Все залежить від того, що запропонують нам конкурсанти. Усе має бути стилістично витримано».
Виходячи зі специфіки кожної номінації, члени Ради громадських експертів визначили фаховий та кількісний склад майбутньої конкурсної комісії, після чого відбулося публічне обговорення кандидатур і, за особистою згодою кожного з його учасників, сформовано журі. До його складу увійшли відомі іноземні архітектори, дизайнери, урбаністи: Ян Гейл (Данія), Оле Бауман (Нідерланди), Карл Фінгергут (Швейцарія), Джонатан Барнбрук (Велика Британія). Українські учасники, окрім уже згаданого Володимира Гусакова, — начальник управління музейної справи Міністерства культури Василь Рожко, історик, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак, голова громадської організації «Родина Майдан» Ігор Гурик та художник Лесь Подерв’янський.
Як стало відомо, незадовго до початку подачі заявок на конкурс серед політиків побутувала думка, що варто було б «підігнати» етап оголошення конкурсних проектів до річниці розстрілів на Майдані й оголосити їх саме 20 лютого. А й справді — винних у вбивствах героїв Небесної сотні не покарано, то чому б хоч меморіалом до дати не «відбутися»?
Проте, за словами головного архітектора Києва Сергія Целовальника, цього робити не можна, оскільки, за міжнародними стандартами конкурсу, є відведені конкретні терміни, за якими мають працювати конкурсанти. «У нас, на жаль, зараз простежуються такі тенденції: поставити абищо, головне — до річниці, — констатує пан Сергій у розмові з «УМ». — Керівництво різних рівнів бажає якомога швидше поставити пам’ятник Небесній сотні і, як кажуть, «отдєлаться». Я проти того, щоб «підганяти» відкриття пам’ятників до певних дат, — це радянська традиція. Зміст меморіалу, його форма та місце розташування мають бути прийняті суспільством. А це можливо лише після глибокого усвідомлення трагічних та героїчних подій. Меморіал — це у певному сенсі знак національного катарсису. Якщо такий пам’ятник виявиться «формальним», він просто не виконає свого призначення».
У світовій практиці справді є приклади того, що деяких меморіалів і пам’ятників доводилося чекати десятиліттями. Наприклад, меморіал 9/11 у Нью-Йорку був встановлений через десять років після терактів 11 вересня 2001-го. Також можна пригадати меморіал Героям В’єтнамської війни, яка тривала з 1965 по 1973 рік, а меморіал був встановлений у США лише у 1984-му.
Але США — не Україна, і якщо там питання було в концепції та ідеї, то для нас одним із головних гальм у спорудженні меморіалу можуть стати кошти.
У яку саме суму обійдеться будівництво, наразі невідомо. Організатори запевняють: усе залежить від того, який проект буде обрано.
На даний момент у столиці є три монументи, споруджені на кошти населення, — пам’ятники Магдебурзькому праву, Богдану Хмельницькому на Софійській площі та бюст Пушкіна навпроти Автодорожнього інституту. «Чому б нам не зробити меморіал Героїв Небесної сотні коштом інвесторів і спонсорів, меценатів та народу?» — зазначає Сергій Целовальник.
За ініціативи Департаменту містобудування для фінансування проекту доведеться створити благодійний фонд, який акумулюватиме пожертви від спонсорів та благодійників. Якщо спиратися на світовий досвід, то схема фінансування матиме такий вигляд: бюджетні кошти — до 30%, решта — благодійництво.
Оскільки народ виділятиме кошти, то варто б до нього й прислухатися. Тому люди зможуть певним чином впливати на конкурс, голосуючи за проекти, які їм найбільше сподобаються. З березня по травень заплановано публічні обговорення конкурсних проектів, працюватиме пересувна виставка, яку демонструватимуть у Києві (на майдані Незалежності або в залі КМДА чи приміщенні Департаменту містобудування), Харкові, Одесі, Львові, Дніпропетровську.
Саму процедуру голосування серед громадян у департаменті ще не визначили. Наразі є два варіанти: або за допомогою спеціальних стікерів, які люди приклеюватимуть біля макета, що їм сподобається, або ящички з бланками, на яких «виборці» голосуватимуть за певний проект.
Єдине питання, що і досі залишається неоднозначним, — кому саме буде присвячено пам’ятник. За словами головного архітектора столиці, під час громадських обговорень люди вирішили, що не можна забувати і про тих, хто брав участь у подіях Революції гідності, але, на щастя, залишився живим.
«Наше суспільство дуже толерантне, люди ставили питання: чи правильно присвячувати меморіал лише 107 полеглим, чи варто ставити пам’ятник загиблим з обох боків барикад, чи взагалі присвятити його всім, хто піднявся на боротьбу, — тим, хто приходив на Майдан у найважчі дні, пораненим, зниклим безвісти?» — розповідає Сергій Целовальник.
За результатами обговорень, перший варіант — ставити меморіал лише Героям Небесної сотні — підтримали 16%. Два інші варіанти отримали однакову кількість голосів, тому журі конкурсу вирішило залишили їх на розгляд авторів робіт.
На питання «УМ», як можна в меморіалі жертвам увіковічити й бійців «Беркута», пан Целовальник зауважив: «Щодо «Беркута» й справді не можна бути толерантним. Але не варто забувати і про солдатів внутрішніх військ, 18-річних хлопців, які стояли там не з власного бажання, а тому, що отримали наказ».
Як повідомили «УМ» у прес-службі Департаменту містобудування, якихось конкретних умов чи обмежень учасникам конкурсу не висували, але певні ремарки, побажання, таки були. Зокрема, про те, що небажано використовувати образи «загиблого невідомого солдата» радянського зразка, обмежити зображення образу воїна, фігур, людських обрисів. Важливо також, щоб проекти візуально та просторово узгоджувалися з архітектурно-містобудівною спадщиною. «Майбутній меморіал має викликати почуття катарсису і стати не кладовищем, а свідченням шани до тих, хто поклав своє життя за свободу», — підсумував головний архітектор Києва.
Кремлівський диктатор владімір путін уміло смикає за видимі та невидимі нитки. Кандидат у президенти США республіканець Дональд Трамп рішуче, не приховуючи, блокує військову і гуманітарну допомогу Україні. >>
Ми могли б почати з того, що президенту України потрібна нова стратегія війни, якби була стара, про яку ми знали б. >>
Тепер, після підписання законопроєкту президентом, його мають опублікувати в офіційному парламентському виданні "Голос України". Закон набере чинності через місяць із наступного дня його опублікування. >>
Відкритий лист із закликом до спікера Майка Джонсона негайно внести на розгляд ухвалений Сенатом законопроєкт із допомогою Ізраїлю та Україні підписали 91 конгресмен США з обох партій. >>
Депутатка Інна Совсун після скандальних заяв Ганни Маляр вважає, що все це засвідчує лише одне: влада не рахуєтьсяз інтересами військових, які захищають країну з першого дня вторгнення. >>
Офіційний Київ засуджує атаку Ірану проти Ізраїлю з використанням дронів "Шахед" і балістичних ракет, адже це може спричинити безпрецедентну ескалацію в регіоні. >>
