Для багатьох українців ім’я Ірини Крашкової стало символом, який нерозривно асоціюється з початком протестів проти системи, які переросли в Євромайдан та Революцію гідності. Нагадаємо, 27 червня 2013 року в лікарню села Врадіївка потрапила 29-річна Ірина Крашкова, яку жорстоко зґвалтували і намагалися вбити двоє міліціонерів та таксист. Своїми кривдниками потерпіла назвала двох офіцерів міліції — лейтенанта Дмитра Поліщука та капітана міліції Євгена Дрижака, а також таксиста Сергія Рябіненка. Саме вони затягли безпорадну дівчину в машину, вивезли в лісосмугу, де зґвалтували та по-звірячому побили. Лікарі яких потрапила Крашкова, діагностували пробитий у декількох місцях череп та розірвані мочки вух, коли «з м’ясом» висмикували золоті сережки. Однак місцева міліція не знайшла підстав для затримання головного фігуранта справи, що спровокувало масові протести місцевих жителів. У результаті Первомайський міськрайонний суд засудив-таки Євгена Дрижака та Дмитра Поліщука до 15 років позбавлення волі з вимогою виплатити постраждалій матеріальну компенсацію 250 тисяч грн.
Утім і через півтора року після рішення суду Ірина Крашкова не може добитися компенсації від своїх кривдників. Щоб забути пережите, їй довелося звернутися по допомогу до професійного психолога. Нині основні джерела доходу Ірини Крашкової — це виплата по інвалідності та власна зарплата — жінці у пошуках роботи довелося переїхати до Одеси. У рідній Врадіївці залишилася її старенька мати, якій Крашкова регулярно допомагає, та 12-річний син Дмитро. «Рішення суду про виплату Ірині Крашкової 250 тисяч гривень за моральну шкоду не виконується, — підтвердив інформацію й адвокат потерпілої, Руслан Радецький. — Зараз Ірина живе винятково на ті гроші, які заробляє сама. Також із цих коштів вона змушена оплачувати своє реабілітаційне лікування та виховувати малолітнього сина».
Сама ж Ірина каже, що ще однією причиною її переїзду стали погрози, які вона регулярно чула від родичів ґвалтівників. «Дуже боляче було мало не щодня чути від рідні моїх кривдників: «Краще б ти померла!». Якби не допомога мого рідного брата Геннадія, то не знаю, як би я змогла самотужки витримати цей моральний тиск», — говорить вона. І які знайти правові методи, щоб змусити винних виконувати рішення суду, жінка поки що не знає.