Одна за всіх. А всі — за нас?

Учора канцлер ФРН Ангела Меркель, після візитів до Києва та Москви, прибула до Вашингтону. У плані зустрічі глави уряду найпотужнішої держави Євросоюзу з президентом США Бараком Обамою — обговорення «питань торгівлі, підготовки до саміту «Великої сімки» (який відбудеться в Німеччини 7-8 червня. — Ред.), безпеки і боротьби з тероризмом». Насправді ж очевидно, що головна тема візиту — російська агресія щодо України.

На той час, коли верстався цей номер, переговори двох лідерів у Білому домі ще тривали. Спрогнозувати їх результат було досить складно, хоча більшість експертів сходилися на тому, що головного результату, на який сподівається Україна, — надання Києву збройної допомоги від США, очікувати навряд чи варто. Втім варіанти все ж можливі.

Обама, власне, і сам не поспішає підтримувати українську владу озброєнням, попри те, що такий крок уже підтримують не лише опоненти-республіканці, а й багато його соратників по Демократичній партії. Головна відмовка Вашингтона — небажання входити в суперечність із позицією Євросоюзу. А точніше — головного визначника політики ЄС щодо російсько-українського конфлікту: Німеччини.

Під час Мюнхенської конференції з питань безпеки наприкінці минулого тижня Меркель укотре висловилася проти постачання Україні озброєнь. «Я абсолютно впевнена, що конфлікт не можна вирішити військовим шляхом», — заявила фрау канцлер.

Водночас американське видання «Уолл-стріт джорнал» повідомляє, що під час зустрічі з Путіним минулого тижня Меркель висунула йому ультиматум «до 11 лютого». І якщо Кремль не піде на поступки й заблокує угоду про завершення бойових дій на сході України, на Росію чекають нові санкції... й, можливо, навіть згода Берліна на постачання Сполученими Штатами зброї Києву.

Головне — сподіватися на майбутнє...

За словами військового експерта Академії державної політики при Інституті Кеннана Майкла Кофмана, якби США вирішили надати Києву зброю всупереч позиції ФРН, це поставило б Берлін у незручне становище. «Ми повинні вести щодо України таку саму політику, яку веде Європа, — заявив Кофман в інтерв’ю журналу «Новоє врємя». — Зрозуміло, що сьогодні жодне озроєння не змінить обстановку в Україні — в сенсі бойових дій, які ведуть «ополченці» та Росія. Зрештою, навіть якщо ми сьогодні ухвалимо відповідне рішення, зброя не опиниться на фронті завтра, тому на нинішню ситуацію це не вплине. Головне — сподіватися на майбутнє».

Окрім того, як зазначив американський експерт, у Вашингтоні є певні сумніви щодо дієздатності української армії, з огляду на «структурні проблеми, відсутність координації з добровольчими батальйонами» тощо. Це, очевидно, одна з причин, через що Рада національної безпеки США під керівництвом Сьюзан Райс вважає надання Україні зброї «недоцільним», бо розв’язанню проблеми воно однаково не допоможе.

Тож принаймні станом на вчора Білий дім, як і Берлін, усе ще покладав надії на політичний вихід із конфлікту. У Вашингтоні всерйоз вважають, що домовитися буде швидше, ніж воювати, і такий варіант — в інтересах України, якій якомога швидше треба взятися до проведення необхідних (і поки що малопомітних) реформ.

При цьому речниця Держдепартаменту США Джен Псакі у коментарі «Німецькій хвилі» підтвердила ймовірність надання Києву зброї оборонного характеру.

Ну, бувай, ми передзвонимо

Американському рандеву Обами й Меркель передували кілька напружених днів роботи на європейському континенті. Нагадаємо, минулого четверга канцлер ФРН, президент Франції Франсуа Олланд та держсекретар США Джон Керрі відвідали Київ, після чого перші двоє вирушили до Москви — на зустріч із Володимиром Путіним. Варто зазначити, що успішним цей вояж назвати складно. Після переговорів, у ході яких президент Росії намагався нав’язати співрозмовникам свій варіант «мирного плану», європейські лідери залишили російську столицю, можна сказати, ні з чим. Фактично єдиним конкретним результатом їхньої розмови з кремлівським господарем стала домовленість... зідзвонитися й продовжити переговори в телефонному форматі.

Власне, так воно й сталося. Під час телефонної конференції вчотирьох (ті самі плюс Президент України Петро Порошенко) було досягнуто згоди щодо зустрічі в Мінську у «нормандському форматі» — для чергових переговорів про мир. Їх заплановано на 11 лютого, але вже вчора глава МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр у Брюсселі висловив сумнів у тому, що зустріч відбудеться. «Надто багато ще треба провести роботи й узгодити невирішених питань», — пояснив міністр.

Чий план кращий?

Про план «мирного врегулювання», який нібито запропонував у Москві Ангелі Меркель та Франсуа Олланду Володимир Путін, ходять різні чутки. Як повідомив у своєму «Фейсбуці» народний депутат Мустафа Найєм, що брав участь у Мюнхенській конфренції, спершу Путін узагалі пропонував європейцям обговорити свої пропозиції щодо України без участі української сторони, але Меркель з Олландом категорично не погодилися. Тож ВВП довелося не лише передати свої пропозиції Києву, а й змиритися з тим, що лідери ФРН та Франції спершу обговорять їх із Порошенком, а вже потім приїдуть у Москву.

Як стверджує з посиланням на свої джерела газета «Нью-Йорк таймс», варіант розв’язання конфлікту, запропонований Путіним, — «це не мирний план. Це дорожня карта для створення нового Придністров’я чи Абхазії в Україні. Цинічна спроба уникнути усіх зобов’язань, взятих на себе в Мінську».

Французька газета «Фігаро», у свою чергу, повідомила, що Берлін та Париж нібито теж підготували план «замороження» конфлікту, неприйнятний для України як такий, що передбачає позаблоковість та федералізацію нашої держави.

Втім інші джерела це спростовують. Так, нардеп Сергій Лещенко повідомив, що представник американської адміністрації, який на власні очі бачив план Меркель-Олланда, запевнив його: ні про НАТО, ні про асоціацію України з Євросоюзом чи «позаблоковість» там нічого не сказано.

Про федералізацію України під час переговорів Порошенка з Меркель та Олландом також розмови не було, запевнив прес-секретар українського Президента Святослав Цеголко.

Холодний сміх

Поки в Москві Ангела й Франсуа старанно намагалися не кривитися, слухаючи Володимира (про напружену «дипломатичну роботу» їхніх облич яскраво свідчать фотографії з цієї зустрічі), у Мюнхені результату переговорів чекали делегати чергової щорічної конференції з питань безпеки. Головним питанням порядку денного, звісно, була агресія Росії щодо нашої держави. Як допомогти Україні, що стала форпостом боротьби проти новітнього фюрера, і при цьому самим не «вляпатися» у війну? Яка на цей раз точитиметься вже не в далеких Сирії чи Іраку, а безпосередньо під дверима затишних бюргерських будиночків...

Попри активні дискусії, відповіді на це запитання так і не знайшлося. Російській делегації на чолі з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим, який традиційно віддувався за своє керівництво, організували не надто теплий прийом. «Літак глави МЗС, який приземлився в Мюнхені, на злітно-посадковій смузі чекали чотири прапори: Європейського Союзу, Німеччини, США та України», — не приховує обурення сайт «Лєнта.ру».

У конференц-залі Лаврову також було непросто — російського дипломата просто засміяли, коли він укотре пояснював, що Росія відібрала в України Крим цілком законно. І хоч як самовпевнений Лавров намагався вдати, що до західних смішків йому байдуже, неозброєним оком було помітно, що на цей раз його незворушність похитнулася.

«Заблукалі» паспорти

Натомість виступ Петра Порошенка зірвав оплески, хоча головної мети (принаймні задекларованої з трибуни) Президент так і не досягнув — заклики щодо надання Україні зброї поки що залишилися без відповіді.

Як зазначає «Німецька хвиля», главі держави було нелегко — він виступав на Мюнхенській конференції в суботу, в другій половині дня. На той час учасники заходу вже неабияк стомилися, вислухавши, зокрема, й промови таких політичних важковаговиків, як віце-президент США Джозеф Байден, Меркель та вже згаданий Лавров. До того ж виступ Байдена (проукраїнський і явно вельми неприємний для вух Кремля) затягнувся на годину.

Але своєю емоційною промовою Порошенкові таки вдалося привернути увагу публіки. Хітом виступу стала демонстрація паспортів громадян Росії, які «заблукали» на Донбасі — у ста кілометрах від свого кордону. Хоча, здається, окрім відверто проросійських сил, уже мало в кого із західних політиків залишилися сумніви в тому, що в бойових діях на південному сході України беруть участь російські військові.

«Конфлікт має бути вирішений, а не заморожений», — наголосив Порошенко, нагадавши про страшні наслідки обстрілів російсько-сепаратистськими військами Волновахи, Маріуполя, Дебальцевого та інших міст.

А обстріли тим часом тривають...