Щоб було вам добре жити!

14.01.2015
Щоб було вам добре жити!

За 12-денний цикл зимових святок в Україні тричі варять кутю. (УНІАН.)

«Сію-вію-посіваю, на щастя, на здоров’я, на нове літо, на новий рік, щоб було краще, ніж торік! Роди, Боже, жито-пшеницю, жито-пшеницю, всяку пашницю! Сію на вас жито, щоб було вам добре жити! Сію пшеницю яру, щоб жили ви завжди в парі! Сію гречку, аби не було суперечки! Сію на вас овес, щоб був здоровим рід ваш увесь! Будьте здорові, з Новим роком!» Вторимо ці вітання за сьогоднішніми вранішніми засівальниками. Тим парам, у яких ще немає діточок, після «Роди, Боже, жито-пшеницю, жито-пшеницю, всяку пашницю!» ще додаємо: «А в запічку дітей копицю!».

Якщо не знаєте, різне зерно від посівальників треба змітати не до порога, а в дім (якщо є — до печі) — щоб збіжжя-добро в господі велося. Раніше господиня обов’язково збирала засівальне у вузлик і зберігала на випадок, якщо занедужає худоба, — щоб додавати як ліки. Якщо все гаразд — просто згодовували домашнім птахам чи тваринам.

Після засівання на Святого Василя родина традиційно сідала снідати. Їли саморобну локшину зі свининою чи потрухами, вареники з печінкою, печеню з кашею, кров’янку, ковбик, драглі. На Чернігівщині, подекуди на Волині, на півночі Полтавщини на старий Новий рік готували другу кутю — з пшениці, ячменю чи гречки, приправлених маком, горіхами, медом та узваром. На Гуцульщині, як правило, кутю не варили, але напередодні Нового року пекли більші, ніж повсякденні, ритуальні хліби, які називалися «василями».

«До наших днів збереглися звичаї, які містять рештки магічних вірувань давніх слов’ян, — пише у книзі «Традиційна українська кухня у народному календарі» відома етнограф Лідія Артюх. — Вважають: як почнеш рік, так він і минатиме. Тому до зустрічі Нового року завжди прагнули припасти якомога більше продуктів, щоб святковий стіл був особливо щедрий. В Україні переддень Нового року й називали Щедрим вечором, віншувальників, що ходили з поздоровленнями, — щедрувальниками, а віншувальні пісні — щедрівками». До речі, господині готували багато хлібів, калачів, паляниць, пирогів. Їх у великій мисці ставили на застелений свіжою святковою скатертиною стіл. Під образами на покутті сідав господар, нахиляв голову, ніби ховаючись від дітей. Звучало питання: «А де ж наш батько?», а відповідь була: «Дай, Боже, щоб і на той рік ви мене не побачили за пирогами, книшами, паляницями й калачами!».

За першою передріздвяною кутею — Багатою — прийшла друга — Щедра, а в переддень Водохреща буде ще Голодна. Третя — у Надвечір’я Богоявлення, або Другий Святвечір — має бути так само пісною, як і перша. Але 12 страв уже не готували. Як правило, крім куті й узвару, на стіл ставили пісні борщ, капусту, вареники, пиріжки і рибу. Після такої вечері слід було «проганяти кутю». Макогоном і заслінкою для печі могли постукувати і промовляти: «Тікай, кутя, на покуття, геть узвар на базар! Паляниці — на полиці, а дідух — на теплий дух, щоб покинути кожух!». Діти підігравали дорослим стуканням палицями по тинах. Таке гучне святкування мало сприяти майбутньому достатку: щедрому врожаю і плодючості домашньої живності. Цього вечора виносили з осель дідухів і спалювали — щоб теплий дух повернув із зими на весну.

До речі, свячена напередодні Водохреща вода вважалася не менш цілющою, ніж освячена у день самого свята. Повернувшись із церкви, хазяїн брав хлібину чи книш, а господиня — макітру з варениками, свячену воду та квачик і ходили по всьому господарству «писати хрестики». Вважалося, ставлячи знаки й окроплюючи все навкруги, позбуваються нечистої сили. У деяких регіонах після кожного написаного хреста вважалося за необхідність відкусити хліба чи з’їсти вареника. Робити це могли і дорослі, й діти. Подібні ритуали написання хрестів та скроплювання святою водою господарства були і на Водохреща. Перед обідом молилися і пили по ковточку свяченої води всі домашні, промовляючи: «Аби всі ми здорові були».

Якнайкраще намагалися накрити стіл і в останній день 12-денного циклу зимових святок. На Водохреща, 19 січня, обідали, як правило, скоромними стравами. Варили борщ або капусняк iз грудинкою, робили голубці, вареники, печеню, викладали ковбасу, ковбик, кров’янку. Хоча не цуралися поставити на стіл у м’ясоїд і рибу. Обов’язковими на столі були свіжий хліб, калачі-пироги і пампушки. «На солодке» подавали кисіль, різні коржики, пряники, пиріжки і вергуни.

У християнській традиції число 12 — символічне і знакове: у першу чергу, це 12 апостолів. Ця цифра — 12 сузір’їв на небі. Ще раніше вважалося, що за 12 священних ночей творився Всесвіт. У циклі Різдвяно-новорічних свят кожен може шукати свої смисли. Втім усіх об’єднує віра у диво, прагнення миру і добра.

КОМПЕТЕНТНО

Кутя від Коляди

«Дуже складно говорити про календар коротко. Але надто часто доводиться чути нарікання щодо того, що «Різдво після Нового року», — розмірковує Роман Коляда, директор Радіо «Промінь», автор і ведучий ток-шоу «Український вимір», а заодно штатний диякон у Свято-Юріївській громаді Української православної церкви Київського патріархату. — Питання у тому, що якщо ви вже святкуєте Різдво 7 січня всерйоз, а не сприймаєте його як привід випити, то Новий рік для вас настає 14 січня, на Василя. А те, що відбувається в ніч iз 31 грудня на 1 січня — це якраз і є привід випити. Відтак у моїй родині святкується і Різдво, і Новий рік на Василя, і Водохреще. І, звісно ж, моя дружина Галина готує три куті (смачнішої не їв ніколи, чесно).

Пшеничне зерно, яке є основою куті, — це воістину містеріальна штука. Це символ нескінченності життя, це першооснова хліба, під видом якого на Літургії нам являється Тіло Христове, і якщо у вас кутя не з пшениці — мушу вас розчарувати: це якась інша страва. Подаруйте собі цю радість — запарте зерно, розітріть мак, наколіть горіхів. Зробіть це разом iз родиною. Відчуйте, як під вашими руками, з круговими рухами макогона в макітрі у колі вашої сім’ї відлунює Богом створений космос».

  • Кріпчик-петрушка кучерявляться

    Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>

  • Поласуємо полуничкою

    Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>

  • Від кулешу і ніг не поколишу!

    Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>

  • Лимонадна прохолода і насолода

    Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>

  • Сонце в цеберку!

    «Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>

  • Знімаю капелюха

    От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>