Осанна осені
Паленіють рум'яними щічками помідори, переливаються смарагдом, бурштином і рубіном тугенькі перчини, вилискують незвичним фіолетом баклажани, яріє буйством барв зелень. Осінь. Диво-пора, коли кожен містечковий базарчик чи районний ринок великого міста перетворюється на справжній Сорочинський ярмарок, а кожна господиня незгірш будь-якого шеф-кухаря вишуканого ресторану зготує обід, що пальчики оближеш. Навіть найбільша нездара від гастрономії, поклавши у свій кошик налиті сонцем і соками землі дари полів і садів, проявить максимум фантазії і, головне, любові й таки зготує щось на зразок «Осінньої рапсодії», адже, як казав мультяшний капітан Врунгель, як корабель назвеш, так він і попливе. А в кулінарії, як відомо, не тільки зміст важливий, а й форма, тобто зовнішній вигляд і назва страви. Ну кому захочеться їсти страву під нудною назвою «овочеве рагу»? А як щодо найпопулярнішої у Греції національної страви — мусаки, а ще — шопського салату, без якого в Болгарії не обходиться жоден обід, а ще — супу-фантазії на тему «Осінній оксюморон» (в ньому поєднані найнесподіваніші інгредієнти). На десерт пропоную фрукти, запечені у листковому тісті, — пальчики оближете. Отже, до справ, тобто страв.