Замаринований у СІЗО КДБ

      Минуло вже більш як чотири місяці з дня арешту знаного білоруського політика Михайла Маринича. Він і досі перебуває в СІЗО КДБ — сумновідомій мінській «американці», яка у 30-х роках була останнім прихистком цілої низки репресованої творчої інтелігенції. Маринич, у минулому компетентний державний чиновник високого рангу, а потім посол Республіки Білорусь у кількох балтійських державах, в останні роки «неприємно вразив» президента Олександра Лукашенка послідовним перетворенням на принципового опозиціонера.

      Очікувалося, що днями Маринича випустять під підписку про невиїзд, принаймні значний світовий резонанс, викликаний заявами та акціями організації «Міжнародна амністія» й іменитими західними політиками, дозволяв на це сподіватися, навіть говорилося про цілком конкретну дату — 26 серпня. Однак Маринич залишився за гратами. Більше того, список обвинувачень поповнився новими. Перш ніж говорити далі про це, нагадаємо, яку позицію та роль має Михайло Маринич у суспільно-політичному житті Білорусі.

      Михайло Маринич, оголосивши кілька років тому про розрив із Лукашенком, залишився у політиці в статусі «вовка-одинака», не приєднався до жодної з опозиційних партій. Вiн створив громадську організацію «Ділова ініціатива», повний список членів якої ніколи не афішувався, однак Маринич не приховував, що вона увібрала в себе економістів, промисловців, досить потужних підприємців. Невдовзі організація була перереєстрована як «Міжнародна асоціація «Ділова ініціатива», а в статуті з'явилися слова про те, що її членом може бути громадянин будь-якої країни світу, зацікавлений у виведенні Республіки Білорусь із жорстокої кризи і готовий власними зусиллями і власними грошима піднімати її економіку. Організація швидко набула певного міжнародного авторитету, а сам Маринич тим часом зблизився з представниками Об'єднаної Громадянської партії. З'явилися навіть чутки, що на майбутні президентські вибори єдиним кандидатом від ОГП піде саме Маринич, а не лідер партії Анатолій Лебедько. Маринич, утім, ці припущення спростовував, але водночас заявляв про намір балотуватися в президенти.

      Нагадаємо, що наприкінці весни Маринича арештували за обвинуваченням у державній зраді і зберіганні вогнепальної зброї. Три «стволи», за твердженням адвоката Віри Стремковської і самого опозиціонера, йому підкинули напередодні обшуку, а «секретні матеріали», знайдені у нього на дачі разом зі зброєю, є насправді горою всілякого кабінетного мотлоху, що його Маринич забрав із собою, йдучи на пенсію, — за принципом «либонь, пригодиться». Приводом же для арешту й обшуку став витік інформації про 90 тисяч доларів, котрі Маринич привіз iз Росії, як він відкрито заявляв, для підготовки своєї майбутньої передвиборчої кампанії. Про походження цих грошей Маринич сьогодні говорить те саме, що й у перший день арешту: кошти ці дали йому в борг із розстрочкою друзі-бізнесмени з Росії. І судячи з того, що після арешту пана Михайла окремі російські олігархи, на відміну від російських політиків, заговорили нарешті про порушення прав людини в Білорусі, серед друзів Маринича людей при тугому гаманці чимало.

      Наприкінці серпня завершився термін перебування в Білорусі спеціальної групи ООН із розслідування фактів некримінальних затримань і арештів, очолюваної уродженкою Алжиру Лейлою Зерруги. Два тижні пані Зерруги тісно контактувала з адвокаткою та родиною Маринича, однак побачитися із самим бранцем СІЗО їй не дозволило керівництво КДБ — у двох таких проханнях чиновниці ООН було офіційно відмовлено.

      А щодо звинувачень, сформульованих в останні тижні, то вони базуються на зберіганні вогнепальної зброї (у викраденні секретних документів Маринич наразі тільки підозрюється), а також на розкраданні держмайна шляхом зловживання службовими повноваженнями. Невідомо, коли справу буде передано до суду. На думку Віри Стремковської, навряд чи це станеться найближчим часом, тому що знайомити захист із документами справи поки що ніхто не збирається. Займається ж справою Маринича безпосередньо начальник Слідчого комітету КДБ Валерій Никанович. У Мінську подейкують, що йому довелося зайнятися справою самому після того, як слідчі КДБ натякнули Никановичу про те, що справа може от-от розсипатися через відсутність складу злочину.

      Отже, 64-літнього Маринича також звинувачують у розкраданні в особливо великих розмірах. Це обвинувачення за ч. 4 ст.210 Кримінального кодексу РБ передбачає термін позбавлення волі до 15 років і конфіскацію майна. Дуже схоже на те, що собака заритий саме в можливості офіційно «конфіскувати» у Маринича російські 90 тисяч у. о.

      Маринича обвинувачують у тому, що крав оргтехніку й інше устаткування. «Крав» її Маринич у «Ділової ініціативи», тобто виходить так, що в самого себе. Техніка ця була вилучена при обшуку в гаражі сина Михайла Маринича, а належить вона Посольству США в Білорусі. «Діловій ініціативі» техніку було надано в тимчасове користування, за словами Маринича, для розвитку регіональних структур. У гаражі сина вона виявилася після того, як «Діловій ініціативі» відмовили в подальшій оренді приміщення, яке організація займала впродовж більш як двох років. Отож, не маючи можливості швидко винайняти новий офіс і зробити там ремонт, Маринич, за його ж словами, розвіз майно організації на збереження по квартирах своїх колег і родичів.