Олексій Герман-молодший під час зйомок фільму «Під електричними хмарами» в Одесі. Картина, знята в копродукції Україною, Росією та Польщею, потрапила до головного конкурсу Берлінале. (з сайта Держкіно.)
Отже, до конкурсної програми вже потрапили фільми «45 років / 45 Years» британця Ендрю Хея, з Шарлоттою Ремплінг і Томом Кортні в головних ролях, «Як ми мріяли /Als wir trumten» німця Андреаса Дрезена (має у своєму активі Золотого берлінського ведмедя), «Ейзенштейн в Гуанахуата» легендарного британського режисера Пітера Грінуея, спільного виробництва Нідерландів, Бельгії, Фінляндії, Мексики, «Вулкан Іксканул / Ixcanul Volcano» гватемальського режисера-дебютанта Джайро Бастаманте, спільне виробництво Гватемала-Франція, «Лицар кубків / Knight of Cups» сучасного класика, американця Теренса Маліка, який у своєму послужному списку вже має «Золотого ведмедя», і, нарешті, «Під електричними хмарами / Под электрическими облаками» російського режисера Олексія Германа-молодшого, спільне виробництво Росії, України та Польщі. Крім того, поза конкурсом анонсовано «Попелюшку / Cinderella» відомого британського актора і режисера Кеннета Брана.
38-річний Герман-молодший (його батько, класик російського і світового кіно, цього року пішов із життя) є доволі відомим режисером. Скажімо, його остання картина «Паперовий солдат» мала чималий розголос і удостоїлась «Срібного лева» на Венеційському кінофестивалі. Новий проект є мультимедійним, він складається з шести новел, фільм оповідає про різні колізії й іпостасі сучасного життя...
Внесок України — біля мільйона доларів, виграного в першому конкурсі, який проводило наше Держкіно понад два роки тому, камера чудового кінооператора Сергія Михальчука (його остання робота — «Поводир» Олеся Саніна), актор Олексій Вертинський та продюсер Сергій Антонов з кінокомпанією «Лінкед філмс». Є ще польський внесок (серед продюсерів знаменитий режисер Кшиштоф Зануссі) і, звичайно, російський. Сподіваємось на успішну картину та один із призів. Пікантним є те, що український і російський прапори крокують фестивальною стежкою поруч, разом із червоно-білим польським.
Інтригує з’ява у конкурсі Берлінале нового фільму Пітера Грінуея «Ейзенштейн в Гуанахуато». Як відомо, британець в останні роки постійно роз’яснює всім охочим (утім, неохочим так само), що кіно як таке померло на наших очах, що справа за новими технологіями, які не мають чогось спільного з традиційними прийомами і формами екранної оповіді. Про намір робити фільм про суперкласика радянського і світового кіно Сергія Ейзенштейна я почув уперше два роки тому на Одеському кінофестивалі, гостем якого був Грінуей. Як відомо, з Одесою пов’язана робота Ейзенштейна над фільмом «Броненосець «Потьомкін», тож не дивно було побачити Грінуея на легендарних Потьомкінських сходах.
Одначе не Одеса і навіть не Москва стали майданчиками для зйомок нової стрічки. Грінуея найбільше зацікавив той період життя і творчості класика, коли він на початку 1930-х мандрував Мексикою, збираючись робити фільм на тамтешньому матеріалі (майбутній, хоча й не завершений «Віва, Мексико!»). А власне, в основі грінуеївської картини — 10-денне перебування Ейзенштейна в Гуанахуато, де він хотів зняти Музей мерців. Творця екранних міфологій у Мексиці найбільше цікавили якраз міфологічні конструкції масової свідомості, далеко не у всьому схожі на європейські...
Нетрадиційність сексуальних орієнтацій Ейзенштейна на наших і російських теренах практично табуйовано, про це говорять тільки в кулуарах. Грінуей не міг проминути такий спокусливий і виграшний матеріал — екранний режисер вступає в любовний зв’язок зі своїм гідом, мексиканським істориком Паломіно Канедо. Десять чуттєвих днів, відповідно пронумерованих (до чисел, нумерації Грінуей, як відомо, не байдужий), і складають основну фабулу стрічки.
«Ми побачимо Ейзенштейна з несподіваного боку, — говорив в одному з одеських інтерв’ю британець, — у момент втрати невинності в Мексиці, де він зустрів своє справжнє кохання. Як відомо, Ейзенштейн був гомосексуалістом, незважаючи на наявність конспіративної дружини — Пери Аташевої. Збереглось листування Ейзенштейна з дружиною, де він описував обставини свого зв’язку з мексиканським учителем-теологом. Як ви, напевно, знаєте, фільм «Жовтень / Октябрь» в Америці було перекладено як «10 днів, які вразили світ». Я ж хочу відтворити 10 днів, які вразили Ейзенштейна».
Що ж, перша сімка Берлінале вже є, будемо чекати наступних надходжень до фестивальної колекції...
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
