Нині завершилась друга презентація в Києві триптиха «Соборність духу» Олеся Солов’я — відомого художника-монументаліста, живописця, доцента кафедри живопису та композиції Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, кандидата мистецтвознавства, заслуженого діяча мистецтв України.
Твір, який створено у 2024–2025 роках, було представлено в навчальних закладах, що є особливо важливим у нинішній час.
Адже творчість Олеся Солов’я є прикладом того, як мистецтво візуалізує давню й сучасну українську історію, мотивує її осмислювати й цінувати, щоб упевнено рухатися вперед у питаннях самоідентифікації й утвердження державотворення.
На другий день Великодніх свят в Українському гуманітарному ліцеї відбувся фінісаж виставки «Моя Україна» Олеся Солов’я.
Художник особисто презентував триптих «Соборність духу» та провів для учнів авторський творчий урок.
Митець розповів про достойників української історії, яких зобразив у своїй художній роботі. Центральними образами є символічні постаті Матері України, Григорія Сковороди та Тараса Шевченка.
За словами художника, вони є уособленням метафізичної енергії, яка тримає духовне небо України. А в нижньому регістрі триптиха плекають Дерево роду він — сучасний Воїн — і вона — Берегиня.
У лоні Матері України зображено дитину — цей образ як метафора до Шевченкового «І на оновленій землі /Врага не буде, супостата,/ А буде син і буде мати, /І будуть люде на землі».
У триптиху «Соборність духу» глядач занурюється в добу бароко, романтизму та історичних подій ХХ–XXI століть, з яких зіткане монументальне полотно.
Уважний глядач відразу впізнає серед інших образів постать сучасного кобзаря, який став захисником України у 2022 році, — Тараса Компаніченка, який під час Революції гідності надихав історичними піснями учасників Майдану.
У березні виставковий проєкт «Соборність духу» проходив у мистецькому просторі Center легендарної НАОМА. У ньому поєдналися живопис, світлини та інсталяція, в яких відобразили ідею зв’язку та єдності поколінь.
Соборність у виставці постала як феномен, що виходить за межі фізичного простору та часу. Вона поєднала індивідуальне та колективне, особисту пам’ять і загальнокультурний досвід української нації.
Стрижнем проєкту став образотворчий код триптиху Олеся Солов’я — метафізичний зв’язок символічних постатей і форм, які не є простою геометрією чи жестом, вони є буттям, відображенням глибинних сенсів.
Лінії й ритми художник перетворив на потоки енергії, що формують спільний простір націєтворчої свідомості.
Василь Корчинський, Олесь Соловей та Андрій Коваленко.
Фото надані художником.
Інсталяція з фотографіями достойників української історії різних поколінь навпроти триптиха «Соборність духу» в першій виставці, де його представили, — стала метафорою земного буття різних поколінь.
Вони утворили колективне тіло української політичної нації — від хлібороба до воїна, від діячів культури і науки до духовних і політичних провідників. Тому там портрети Симона Петлюри і Василя Сліпака, Василя Стуса, Леся Курбаса і багатьох інших.
Вертикальні структури на першому плані інсталяції стали метафорою духовної синергії від землі до неба, безперервних потоків засадничих ідей та офіри заради існування держави Україна.
Піднялися ці промені до Чумацького Шляху від чорнозему й зерна у білому кубі, створюючи образ вічного плину життя.
Такою метафоричною тріадою Олесь Соловей та куратори — Андрій Коваленко і Василь Корчинський — нагадали рядки з вірша Великого Кобзаря: « і мертвим, і живим, і ненародженним»…
Витоки задуму триптиха «Соборність духу» сягають ще часу приготувань до вшанування 200-річчя Тараса Шевченка, розповідає Олесь Соловей. Тоді ідею спільного проєкту для своїх 15 учнів і послідовників запропонував видатний митець, Шевченківський лауреат, академік Микола Стороженко.
На жаль, її не вдалося реалізувати, бо наставник через рік — 15 квітня 2015-го — відійшов у засвіти. Тепер триптих «Соборність духу» учня є присвятою його Вчителю.
Українська історія є однією з провідних тем Олеся Солов’я. Кілька робіт він створив на замовлення Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» в Батурині. Найвідоміша — «Пилип Орлик. Шлях гетьмана» (2022).
Іншу, з фондової колекції цього закладу — «Рік 1764. Знищення Гетьманства» (2007) — подарував заповіднику третій президент України Віктор Ющенко. Нині вона експонується у столиці, до середини вересня, в Національному заповіднику «Софія Київська» у виставковому проєкті «Славу примножувати справами. Гетьман Кирило Розумовський».
Картини художника також є в національних музеях: імені Андрея Шептицького у Львові; музеї літератури України та музеї Тараса Шевченка у Києві; Шевченківському національному заповіднику в Каневі.
Художник є одним з організаторів і відповідальним секретарем бієнале «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників», разом із засновником і куратором проєкту Олександром Мельником.
